ІСУС ХРИСТОС ПОВЕРТАЄТЬСЯ

Одного разу всесвітньо відомого філософа Роберта Шпемана запитали, чи він справді вірить у те, що Ісус народився від Діви й творив чуда, що воскрес із мертвих і що з Ним можна отримати вічне життя. Адже це справжня дитяча віра. 83-річний філософ відповів: "Якщо хочете сформулювати це у таких термінах, то так, справді, я вірю більш-менш у те саме, у що вірив дитиною; з тією тільки різницею, що відтоді я більше замислився над цим. Роздуми, зрештою, завжди зміцнювали мою віру". Саме про це німецький журналіст Петер Зеевальд розмовляє з Папою Бенедиктом XVI.

А Папа – чи ще вірить у те, у що вірив, коли був дитиною?

Я б сказав трохи інакше. Сказав би, що просте є істинним, а істинне є простим. Наша проблема полягає у тому, що за деревами ми не бачимо лісу; з усіма нашими знаннями й уміннями ми більше не можемо здобути мудрості. У цьому сенсі навіть Сент-Екзюпері іронізував у "Маленькому Принці" над розумом нашого часу, показуючи, як він поминає істотне. Натомість Маленький Принц, який нічого не тямить в усіх цих розумних справах, врешті-решт бачить більше і краще.

У чому сенс? Що є суттєвим? Чим є те, на чому все тримається? Все залежить від здатності бачити просте. Чому Бог мав би бути неспроможний зробити так, щоб життя зародилося у Діві? Чому Христос не міг би воскреснути? Звісно, якщо це я визначаю, що може, а що не може бути, якщо це я й ніхто інший окреслюю межі можливого, тоді подібні явища треба виключити.

Це пиха розуму – казати: «у цьому є щось суперечливе, безсенсовне, і тому це неможливе». Проте, не ми визначаємо, скільки можливостей приховує всесвіт, скільки їх укрито поза ним і в ньому самому. За посередництвом проповіді Христа й Церкви знання про Бога дається нам у спосіб вірогідний. Бог захотів увійти у світ. Бог захотів, щоб ми не вгадували Його здалеку, тільки за допомогою фізики й математики. Він захотів явитися нам. І тому міг учинити те, про що пишуть Євангелія. [...]

Ваша книга "Ісус із Назарета" – це квінтесенція, зроблена людиною, яка все життя (як священик, теолог, єпископ, кардинал, а тепер Папа) працювала із образом Ісуса. Що для Вас було найважливіше?

У цій Людині, Ісусі – а Він справді Людина, – є щось більше, ніж просто людина. І божественне не було, так би мовити, додане у результаті широкої міфологізації. Ні, від початку цього образу, від найдавнішого передання, від першої зустрічі проявляється щось, що перевертає всі очікування.

Іноді я кажу, що на початку є щось екстраординарне; учні це відчувають тільки з плином часу, повільно. На початку є присутній і Хрест. Попервах учні ще намагаються усвідомити це явище у контексті загально прийнятного. Тільки потім, повільно їм відкривається вся велич Ісуса, і вони все ясніше бачать те, що було від початку: первісну природу образу Ісуса, про яку ми говоримо у Кредо: Ісус Христос, Єдинородний Син Божий, народжений від Святого Духа.

Чого Ісус хоче від нас?

Хоче, щоб ми Йому вірили. Щоб ми дозволили Йому нас провадити. Щоб ми жили з Ним. Стаючи в такий спосіб все більш подібними до Нього, а отже і праведними.

Чи можна сказати, що історичний Ісус і т.зв. "Ісус віри" – це абсолютно ідентичні дійсності?

Це була суть моєї книги: показати, що Ісус віри насправді є історичним Ісусом, і що образ Ісуса, як його подають Євангелія, є набагато реалістичніший і вірогідніший, аніж багато інших уявлень про Ісуса, що вони постійно з’являються. Вони є не тільки позбавлені плоті і крові, а й ірреалістичні, бо через них неможливо пояснити, як це раптом з’являється щось абсолютно інше, щось, що перевищує все звичайне [...]

Прихід Ісуса змінив світ, чого ніколи не траплялося раніше. Цей прихід є найбільшим водорозділом і найрадикальнішою зміною в історії людства. І все-таки завжди залишатиметься осад сумніву. Може, це тому, що Втілення Бога в людину просто перевищує наші розумові здібності?

Так, Ви маєте рацію щодо цього. Просто нам залишається простір для свободи людського вибору й можливості сказати "так". Бог не примушує нас прийняти себе так, як, наприклад, я можу прийняти, що тут на столі стоїть склянка з водою: так, вона тут стоїть! Існування ж Бога проявляється у зустрічі, яка проникає в найінтимнішу глибину людини, а все ж таки не може бути зведена до чистої зрозумілості матеріального об’єкту. У такий спосіб, на підставі величі того, що відбувається, ясно, що віра – це завжди подія, що відбувається у свободі. Ця подія приховує у собі певність того, що йдеться про щось істинне, реальне, і все-таки ніколи не виключає можливості відмовитися визнати її [...]

Саме у ці часи, позначені скандалами, ми пізнаємо відчуття ослаблення, відчуття того, наскільки вбогою є Церква й наскільки невідповідними бувають її служителі у слідування Христу. Нам потрібний цей досвід для нашого умертвлення, для нашої істинної покори. З іншого боку, Він, незважаючи на це, на полишає Церкву. Він, незважаючи на слабкість людей, через яку являється Церква, збуджує в ній святих і є присутній за їхнім посередництвом [...], Він завжди являється за посередництвом Церкви й у ній [...]

Церква не обтяжує людей і не пропонує якоїсь моральної системи. Насправді вирішальним є те, що вона дає Його. Відкриває двері, які провадять до Бога, і в такий спосіб дає людям те, чого вони найбільш прагнуть, чого найбільш потребують і що може найбільше їм допомогти.

(Переклад "КВ" за виданням Luce del mondo. – Vaticano, LEV, 2010.)

ФОТО:

Святіший Отець Бенедикт XVI

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/