НАРОДЖЕННЯ ВОПІЮЩОГО

"Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя" Мт 11, 11а

Постать Йоана Хрестителя була, є і буде неординарною. Останнього пророка Старого Завіту від самого зачаття, народження і до останньої секунди життя супроводжувала підготовча місія. І ця підготовка полягала саме в тому, щоби свідчити – стати свідком самого Господа Ісуса Христа.

Дослівно "мученик" (грецькою – martyrios) слов’янською звучить як "ісповідник", а українською – "свідок". Ісповідники – свідки – це ті, які засвідчили своїм життям, муками і стражданнями істинну любов до Господа. Тому постать св.Йоана важлива для нас. Стихира Вечірні Різдва Йоана Хрестителя влучно розкриває нам сутність святкування: "Сьогодні Голос Слова розв’язує язик батька, що занімів був задля невірства; він проображає багатодітність Церкви та й розриває узи материнської неплідності. Наближається світильник Світла, зоря сповіщає прихід Сонця правди, для збудування і спасіння душ наших". Сам Господь Ісус каже про Йоана: "Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись…" (див. Йн 5, 35). Його життя – це безперервний ланцюг жертви і покути. Хреститель проголошує науку, яку ще ніхто не проголошував: про хрещення покаяння, про наближення Небесного Царства, про появу і живу присутність Месії. Сам указує пальцем на Ісуса: "Ось Агнець Божий, що бере гріхи світу" (див. Йн 1, 29).

"…І спізнаєте правду, і правда визволить вас" (див. Йн 8, 32) – ці слова Христа найбільше характеризують проповідь св.Йоана Хрестителя. Коли Захарії благовістить ангел Господній про народження сина, то Захарія не вірить словам ангела – і стає німим. Так і ми: при зустрічі зі Словом не віримо, бо маємо свої уявлення про події життя. Слово – правда, яке визволяє і дає правдиву свободу. Адже той, хто може говорити, може бути почутим.

Йоан своїм народженням розв’язує німоту Захарії, повертаючи йому здатність говорити. Пізніше сам Йоан тим відзначиться у своєму житті, що говоритиме – озвучуватиме вголос те, що побачить духовним і тілесним зором. Говоритиме правду.

Але, щоби щиро озвучити те, що є на думці, і одночасно те, що саме зараз потрібно сказати, треба насамперед замовкнути, заніміти. Опинитися в пустелі свого життя, увійти до свого єства, щоби почути там Божий голос. Кажуть, що сучасній людині вже не пасує аскетизм, покута. Немодно – і взагалі це "середньовічна термінологія" розуміння християнської духовності. Сьогодні ми боїмося самого слова "аскетизм". Як стати аскетом сьогодні? Адже життя Йоана Хрестителя було позначене суцільним аскетизмом, і Свята Церква багато разів на рік вшановує його, бо ставить нам його за приклад для наслідування. А ми тепер живемо в добу технологій і технократії. Живемо за часів, коли брехня стає "правдою", сучасні царі іроди – "культовими" особистостями. І нерідко це "толерують" навіть ті, хто називає себе християнами… Ніби і є вже досвід тоталітарного режиму, але сучасних Йоанів Хрестителів чути вкрай рідко.

Для сучасного християнина замало "просто" ходити до церкви, давати пожертву та ставити "галочку", щоб заспокоїтися: мовляв, усе виконано. Богові цього "спокою" не потрібно. Замало навіть ходити щомісяця і сповідатися, коли я з черговою сповіддю не змінююся, ба навіть не прагну цього. Замало "просто бути" на прощах, якщо наше щоденне мислення від цього не змінюється…

Перед нами образ, ікона Йоана Хрестителя: у нього день народження. Уявімо на мить, що ми прийшли до нього на гостину. Що ми побажали би Предтечі, що сказали би йому? І що він нам сказав і побажав би? Важко собі це уявити, але спробуймо. Спробуймо йти на глибину, не біймося. Усі, незалежно від становища в Церкві. Почуймо його голос і тверде слово, яке нас оздоровить у корені: "Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його!" (див. Мт 3, 3). Чи я є тим голосом? Чи приготовляю дорогу Господню для інших? Чи даю добре свідчення своєї віри в Бога, чи намагаюся прикладом свого життя заохотити до духовності інших, які ще далеко стоять від Церкви та правди?.. Чи вирівнюю свою стежку в напрямку до Господа? Чи день за днем живу з Господом у Його благодаті? Ось такий маємо іспит сумління з Йоаном Предтечею.

Життя у Христі – це вже своєрідний аскетизм. Тому, що вже не я живу – а живе в мені Господь (пор. Гал 2, 20). А що найбільше заважає тому, щоб Господь жив у мені, був у моєму житті? Пиха, егоїзм, догоджання своєму "Я". Святий Теодор Студит (+826), реформатор монашого життя на Сході, про вмертвлення й аскетизм писав: "…дякуємо Йому і провадьмо дні цього життя, немовби святкуючи й оспівуючи паче ізраїльтян: "Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море"" (див. Вих 15, 1).

Справжній аскетизм – це святість у буденному. Терпеливість у переповненому транспорті. Спокійна відповідь замість нахабної реакції на крик біля каси. Сучасний аскет несе в нічний супермаркет останні гроші, аби тільки раптовий гість не лягав голодним. Це розуміння у відповідь на знервованість. Це прагнення зрозуміти іншого, налагодити стосунки з ближнім – з братом, жінкою, чоловіком, дітьми. Щире бажання допомогти. Це перемога над усім тим, що глибоко в серці перешкоджає дії Божої благодаті. А благодать – це не добре сентиментальне відчуття чогось надзвичайного. Щоб осягнути Божу благодать, не обов’язково їхати до Рима або Єрусалима. Місце для навернення можна знайти будь-де. Життя у Христі – це життя із Ним щодня. Не лише в неділю чи на Великдень. Християнство – це передовсім виклик собі самому, це внесення в цей світ світла правди, тепла та любові.

Що ще сьогодні в цей урочистий час міг би сказати нам св.Йоан Хреститель? Що хочемо від нього почути? "Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама. Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь… Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить" (див. Лк 3). Духовний учень Предтечі св.Теодор Студит немов продовжує ці слова: "переносімо все з любов’ю: якщо треба буде голодувати – голодуймо; якщо треба зазнати побоїв – зазнаймо; якщо треба буде вмерти – умрімо, щоб успадкувати вічне життя у Христі Ісусі, Господі нашому".

Ієрей Стефан САМБОРСЬКИЙ

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/