Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

середа, 11 вересня 2013 р.

РИМ – ВІДПУСТОВЕ МІСТО

У Рік Віри "КВ" запропонує своїм читачам серію матеріалів про відпустові місця України. Однак розпочнеться наша мандрівка не тут, а в серці католицького світу – на вулицях і площах Рима.

 

Перший храм, який необхідно відвідати у Вічному місті, – це собор святого Петра. Папа Бенедикт назвав його істинним місцем для молитви, поклоніння та хвали Господові: "У цьому святому місці, куди тисячі паломників і туристів щодня приїздять з усього світу, більше, ніж будь-де, необхідне створення молитовної спільноти, яка забезпечить неперервність традицій". Оскільки ж собор від початку був і досі залишається найбільшим храмом світу, кожен паломник може долучитися до цієї спільноти не лише духовно, а й фізично: у дні великих святкувань усередині храму можуть одночасно перебувати до 60 тисяч осіб.



Хоча сучасний собор святого Петра збудований в епоху пізнього Ренесансу, його історія починається значно раніше, ще на початку IV століття, коли імператор Константин наказав збудувати храм на Ватиканському пагорбі. Вибір місця був символічним: саме цей пагорб вважають місцем поховання апостола Петра. Базиліка, завершена 349 року, проіснувала аж до середини XV століття, коли аварійний стан будівлі змусив папу Миколая V розпочати реставраційні роботи. Після його смерті реставрацію припинили, але 1506 року папа Юлій ІІ заклав перший камінь сучасного собору святого Петра, який виріс не навколо, а на місці давньої базиліки.

Собор – одне з найцікавіших місць Рима також і з мистецького погляду, оскільки в його побудові брали участь майже всі великі архітектори та скульптори італійського Відродження. Тут, зокрема, зберігається єдина підписана робота Мікеланджело – славнозвісна "П’єта"; над троном святого Петра здіймається кафедра роботи Берніні, який створив також грандіозний балдахін заввишки 29 метрів над головним вівтарем; ґратки каплиці Святого Причастя виконані за проектом Борроміні. Купол роботи Мікеланджело здіймається на 120 метрів, а довжина центрального нефу собору становить понад 200 метрів – і на цій чималій території храму живе цілий пласт духовної й мистецької історії.



Існує в Римі ще одне місце, яке не може не привабити уваги українських паломників, оскільки його неовізантійський стиль одразу викликає відчуття чогось знайомого й рідного. Ідеться про собор святої Софії, побудований наприкінці 60-х років ХХ століття. Його освятили у вересні 1969 року в присутності папи Павла VІ, який переніс під головний престол храму частину мощей св. Климента, папи.

Однак історія собору знову ж сягає значно глибше. Цей храм продовжує архітектурну традицію Київської Русі: його створив італійський архітектор Лючіо ді Стефано на основі первісних планів Софії Київської. Святослав Гординський спроектував запрестольну мозаїку й вітражі, які ще більше посилили візуальні зв’язки собору з його київським побратимом. До храму ведуть чотири мармурові сходинки, які символізують чотири моральні чесноти: розсудливість, справедливість, витривалість і стриманість.

 

Галина ГЛОДЗЬ

 

ФОТО:

 

Базиліка святого Петра (фото: filipdemuinck-kristelpardon.blogspot.com)

 

Базиліка святої Софії у Римі (фото: www.palomnyk.info )

Немає коментарів:

Дописати коментар