Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

субота, 6 грудня 2014 р.

Через лікаря Бог дає надію

18 жовтня 2014 року, у день спомину св. Луки за григоріанським календарем, уперше відбулося Всеукраїнське паломництво лікарів до національного санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Бердичеві (Житомирська обл.). Апостол і євангеліст Лука був лікарем, і його свято об’єднає лікарів-католиків у Бердичеві й 2015 року. А нам час замислитися над лікарським фахом як над покликанням: під час неоголошеної війни, коли навантаження на українських лікарів різко зросло, зробити це просто необхідно.

Олена ВИШИНСЬКА, співкоординатор київського об’єднання лікарів-католиків, погодилася розповісти читачам "КВ" і про власне ставлення до лікарського служіння, і про потребу духовної формації для лікарів.


Як розпочиналася пастирська опіка лікарів у Києві?

Від прохання лікарів, душпастирських оголошень і пропозиції, щоби лікарі-католики почали збиратися разом. Першу нашу зустріч восени 2012 року очолив єпископ Станіслав Широкорадюк, і відтоді ми збираємося кожної третьої суботи місяця. Формат зустрічей – спілкування, презентації, ділення новою інформацією та досвідом. Звісно, кожне зібрання розпочинає Свята Літургія зі спеціально зверненою до лікарів проповіддю.

На які теми ви спілкуєтеся?

І на дружні, і на професійні. Кожен лікар має багато пацієнтів, які ставлять часом і непрості питання. "Чому саме я захворів? За що це мені?.." – щось подібне не раз можна почути від хворої людини. І лікар мусить уміти відповісти, адже добре спілкування з пацієнтом – також запорука успіху лікування.
Лікарям особливо потрібне джерело духовної енергії, подібно як зарядження – акумулятору. Адже проблеми з пацієнтами забирають у нас багато сил, а слухання Слова Божого їх відновлює. Лікар покликаний бути прикладом для пацієнта, і в духовному плані також.

Пані Олено, які духовні потреби в лікарів Ви спостерігаєте? Які надії, плани плекають лікарі-християни?

Лікарі так само, як усі, потребують зцілення від відчаю: від цього ніхто не застрахований. Приготування до сповіді, сповідь, спілкування зі священиком – усе це для нас також надзвичайно важливо й необхідно. Окремої пастирської уваги потребують лікарі реабілітаційних центрів, зокрема ті, хто працює з пацієнтами в депресивних станах, а також працівники госпісів (центрів для невиліковно хворих).
Окремо зазначу, що проблема розвитку та поширення реабілітаційних центрів у нашій державі стоїть зараз дуже гостро. Адже в нас є і католицькі реабілітаційні центри (зокрема – психологічні), і вони могли би набрати більших масштабів, якби знайшлися милосердні жертводавці, а влада надала відповідну підтримку та пільги, хоча би в оплаті комунальних послуг. Подібно з госпісами: потребу в них ти гостро розумієш, коли доводиться приватно організовувати допомогу людині, від якої офіційна медицина, по суті, відмовилася. І все це також дуже непросто…
Тому лікарі потребують найновіших матеріалів і католицьких коментарів до різних біоетичних та медичних проблем, серед них – евтаназія. Коли ми єднаємося й ознайомлюємося з досвідом своїх колег, зокрема іноземців, то можемо збагачуватися також і новими знаннями.

Як до вас потрапляють люди?

Через священиків, які, знаючи про існування цієї лікарської спілки, скеровують до нас людей. Особливо тих, які вже нікому й ніде, крім як у Церкві, не потрібні… І ці люди приходять по допомогу – як моральну, так і духовну. У нашому колі католицьких лікарів є фахівці різних спеціальностей, завдяки чому ми можемо розділяти навантаження, координуватися, а також визначати, які саме потреби в людини і яка допомога їй потрібна. Це стосується як великих, так і маленьких пацієнтів.
Наші пацієнти часто з тих, хто залишився сам на сам із хворобою, втомився від бюрократії, черг та відсутності реальної вчасної помочі. Я звертаю увагу на те, як проста увага з боку лікаря може не лише полегшити стан хворого, а й буквально врятувати його життя – навіть від самогубства, учиненого через постійний біль та безпомічність.

А як Ви для себе визначаєте покликання лікаря?

Ставитися з душею до своїх хворих, усвідомлювати, що перебуваєш у Божій присутності. Любити те, що робиш, і діяти тільки з любові – інакше ніякої користі від того всього не буде ані для лікаря, ані для пацієнта. Будувати зв’язок довіри, який має існувати між лікарем і хворим. Тоді Бог через лікаря дає надію людині, а через дії медиків виявляється Божа любов. І пацієнт може й сам перемінитися, знайти шлях до Бога. Лікарі-християни також можуть і мають євангелізувати пацієнтів та своїх колег, навіть просто повісивши ікону на стіну свого кабінету…

Щиро вдячні Вам за розмову й ділення своїм свідченням!

Координатор спілки лікарів-католиків:
Людмила ВИШИНСЬКА
Тел.: +38 (066) 5033380,
ел.адреса: DENTALIS@ukr.net

Фото: lady.tsn.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар