Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

пʼятниця, 19 жовтня 2012 р.

У СВЯТОГО КИПРІАНА


Продовжуємо наші зустрічі в школі молитви у св.Кипріана. Цей мученик із Карфагену у своєму трактаті "Про молитву" звертає увагу на дуже важливу справу, пов’язану з усвідомленням Божої присутності.



А саме: Кипріан Карфагенський каже, що справжня релігійність провадить до контакту з Богом повсюди. Це означає, що я – завжди християнин, на роботі, вдома, на вулиці… Існує небезпека, що ми обмежимо релігійне життя і побожність тільки каплицею або храмом. Безсумнівно, вони є важливі як місця культу, особливої зустрічі під час служіння таїнств. Світ, ворожий християнству, прагне – навіть якщо до кінця не усвідомлює цього – запихнути учнів Христа до храмів і не бачити їх назовні. Тому-то й варто постійно відкривати істину, що буття християнином означає бути ним завжди, незалежно від ситуації, в якій я опиняюся.
Молитва завжди має спільнотний вимір, навіть якщо це молитва пустельника. Святий Кипріан звертає увагу на літургійне згромадження, у якому спільна молитва будує єдність поміж нами, а виражається це в гармонії голосів. Наші голоси немовби "зливаються в один", виражаючи єдність. Тут немає місця порожнім словам ані багатомовності – ми відкриваємо в молитві глибину своїх сердець. І тут з’являється найкоротше формулювання, що виражає істину про нашу молитву: Бог слухає серця, а не голоси. Саме тому сила спільної молитви залежить від якості молитви індивідуальної. У літургійній молитві повинен брати участь кожен присутній християнин, але вона має бути більше налаштуванням серця, аніж зовнішніми проявами. Приклади, що їх наводить св.Кипріан, – це Анна, матір Самуїла, яка є також прототипом Церкви, що молиться (пор. 1 Сам 1,12-17); Псалом 4, де йдеться про те, що молитва – це справа серця, а не вуст. А ще Кипріан наводить позиції фарисея і митаря на молитві: митар, сповнений покори, визнає свої гріхи і благає про милосердя, натомість фарисеєві у справжній зустрічі з Богом перешкоджає його власна пиха.
Наша спільна молитва показує таємницю єдності. Наш Спаситель, Учитель миру і єдності, показує нам саме таку перспективу, аби ми молилися за спільноту в дусі єдності. Звернімо увагу, що Господня молитва за своєю природою є орієнтована на спільноту. Ми кажемо "наш": Отче, гріх, хліб, спокуса – це означає, що навіть якщо молимося на самоті, то чинимо це від імені спільноти. Церква є спільнотою охрещених, де ми запрошені – так само, як і в Горниці – перебувати однодушно в молитві один за одного. Важливо, щоб ця єдність осяювала наше щоденне життя.

Маріуш ВОЗНЯК  ОР

ФОТО:
Святий Кипріан. Майстер з Месскірха (1540 р.)

"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

Немає коментарів:

Дописати коментар