ЗАХИСНИК І ПОМІЧНИК

ІІ Ватиканський Собор – це не лише документи, декларації, конституції. Перш за все – це люди, чиєю доброю волею Собор відбувся. "КВ"  представляє читачам обличчя Собору – тих головних дійових осіб, без яких нічого або майже нічого не відбулося б. Сьогодні ми познайомимось з кардиналом Джованні Баттіста Монтіні, майбутнім папою Павлом VI.

Звісно, історія не визнає умовного способу "якби", але якби не стався ІІ Ватиканський Собор, якби кардинала Монтіні не обрали папою, про цю непересічну особистість все одно варто було би згадати як про клірика, який завжди обстоював людську гідність і не побоявся за часів сексуальної революції середини ХХ ст. виступити проти контрацепції та на захист гідності ненароджених. Великою мірою саме завдяки діяльності кардинала Монтіні Церква у ХХ столітті залишилася в лоні традиції і, попри всілякі "революційні" виклики суспільства, не відмовилася від своїх фундаментальних засад, крокуючи при цьому в ногу з часом.

Джованні Баттіста Енріко Антоніо Марія Монтіні народився 26 вересня 1897 р. у Ломбардії, з материнського боку успадкував шляхетне походження. Його родина надавала велике значення освіті. Молодий Джованні вступив до семінарії і по її закінченні в 1916 р. став священиком. Від самого початку своєї кар’єри о. Монтіні наголошував на важливості традиції. Згодом він продовжив освіту в Григоріанському університеті, Університеті Рима, працював у Римській курії.

Під час ІІ світової війни активно працював як дипломат. У складний для Європи час для допомоги потерпаючим від фашистського режиму він намагався балансувати на межі між тим, що було можливе, і тим, що дозволяла влада.

Складні часи вимагали складних рішень і непростих стратегічних розв’язань, адже Церква опинилася в надзвичайно делікатній ситуації. Монтіні допомагав у порятунку євреїв, разом із тим йому часто закидають співпрацю з деякими офіцерами ІІІ Рейху, забуваючи при цьому, що серед них також були католики. Після закінчення ІІ світової війни потрібна була допомога для налагодження мирного життя. Багато хорватських католиків змогли уникнути повоєнних репресій завдяки його особистій підтримці.

1954 р. папа Пій ХІІ призначив Монтіні на пост архієпископа Мілана. Новий архієпископ став відомий завдяки своїм пролейбористським поглядам і здобув репутацію прогресивного священика. У ньому почали вбачати кандидата на наступний конклав, проте він не мав титулу кардинала. Згодом він отримав цей титул із рук наступного папи Йоана ХХІІІ. Відтоді він став розглядатися як найбільш бажаний правонаступник папського престолу. По суті, він був правою рукою папи Йоана ХХІІІ і всіляко підтримував ідею скликання ІІ Ватиканського Собору. Згодом він докладе максимум зусиль, щоб Собор отримав своє логічне завершення і, що найголовніше, аби документи, що стали результатом кількарічної праці Собору, вийшли друком і набули поширення серед вірян.

Після обрання на папство кардинал Монтіні взяв ім’я Павло VI і продовжив свою діяльність прогресивного консерватора. Народжений у ХІХ ст., він був змушений реагувати на виклики ХХ століття: дві світові війни, тоталітарні режими, секуляризація суспільства і сексуальна революція 1960-х. Усе це вимагало рефлексій, які відбилися в низці теологічних праць. Серед тем, які він порушував у своїх роботах, були розважання над місією Церкви, милосердям Церкви, екуменічним діалогом, людською гідністю, небезпекою сліпої модернізації тощо.

При тому, що його часто звинувачували в надмірному консерватизмі, саме за часів його понтифікату був уведений у дію новий Месал. Літургію дозволили служити національними мовами, вона стала ближча до людей, як і священик, який почав служити службу обличчям до вірних. Новий римський календар отримав чітку структуру і знову ж таки став доступнішим для розуміння.

Належачи до еліти і за походженням, і за освітою, і за статусом, Павло VI доклав максимум зусиль, щоб Церква стала ближчою, зрозумілішою, ріднішою для всіх і для кожного, щоб людина, яка переступила поріг храму, не почувалася в ньому загубленою і втраченою. Уміння розуміти, прощати, допомагати – і при цьому направляти, не звертати на манівці, не спокушатися легкими й популістськими рішеннями. Хіба це не найголовніший урок, який можемо отримати від кардинала Джованні Монтіні – папи Павла VI?

Тетяна ДЗЯДЕВИЧ

ФОТО:

Папа Павло  VI 

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/