Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

пʼятниця, 22 лютого 2013 р.

ТРАДИЦІЙНІСТЬ, А НЕ ЗАСКОРУЗЛІСТЬ


Годі й казати про те, як сильно впливають стереотипи на нашу свідомість. Ми з ними стикаємося щодня, часом вони полегшують життя, а часом – навпаки. Вони є, вони будуть. Хоча не знаю як ви, а я більше радію, коли стереотипи спростовуються, а не підтверджуються. І ось, готуючись писати матеріал про ще одне обличчя Собору, подумала: "Кардинал Юліус Август Дофнер – німець; був архієпископом Мюнхена; напевно, теж один із когорти консерваторів, про яких писала раніше".



Зрештою, я мала всі підстави так думати, бо Німеччина навіть не намагається спростувати свій добропорядний і консервативний імідж, радше навпаки. А Баварія у внутрішньому німецькому обігові просто славиться своєю традиційністю. Власне, як і наш "КВ", який послідовно обстоює принципи зваженого консерватизму. Тут навіть не знаю, на якому слові наголос робити, бо для нас важливі і перший, і другий чинники. Так, як він був важливий і для сьогоднішнього героя – кардинала Юліуса Августа Дофнера, який увійшов в історію ІІ Ватиканського Собору як реформатор, хоча стояв на позиціях того самого зваженого консерватизму й не боявся подивитися у вічі правді.
Думаю, що під час ІІ Ватиканського Собору, крім літургійних питань, найбільш дискусійними і контроверсійними були питання, пов’язані з екуменізмом, міжрелігійним діалогом, а також питання біоетики, контрацепції, взаємин людини (католика) і світу у світлі тогочасних (актуальних і зараз) викликів. Саме в дискусіях навколо питань екуменізму та взаємин людини зі своєю людською природою і відзначався кардинал Дофнер, вміючи знайти золоту середину, шляхи узгодження складних проблем. Отця Юліуса Дофнера важко назвати людиною компромісу, але історичні потрясіння, що їх він пережив разом зі своєю батьківщиною, і уроки, які німці мали винести з наслідків Другої світової війни, думаю, сприяли тому, що саме німецька делегація мала сміливість починати чи не найскладніші дискусії.
Юліус Август Дофнер народився 26 серпня 1913 р. у багатодітній і побожній родині. Про побожність родини свідчить хоча б той факт, що малий Юліус прийняв Таїнство Хрещення вже через два дні після народження – 28 серпня. Від самого початку його освіта відбувалася в лоні Церкви. Спочатку була гімназія, якою в Мюннері опікувалися августинці (1924-1925 рр.), пізніше – семінарія у Вюрцбургу (1925-1933 рр.), а потім – папський німецько-угорський колегіум у Римі (1933-1941 рр.). 29 жовтня 1939 р. він був висвячений на священика. У рідній Німеччині силу набирала коричнева чума, а Юліус Дофнер у Римі писав дисертацію, присвячену теології Джона Ньюмена, розмірковував над взаємодією ідеології та теології. Після захисту дисертації й аж до 1944 р. був капеланом у Гросвальді.
Єпископську митру він отримав 1948 р. з рук папи Пія ХІІ і став на чолі дієцезії в майже рідному Вюрцбургу. Тоді йому було 35 років і він був наймолодшим єпископом. 15 січня 1957 р. він став єпископом Берліна й увійшов до Колегії кардиналів, знову ж таки ставши наймолодшим пурпуроносцем Святої Римської Церкви. Від 3 липня 1961 р. він уже був архієпископом Мюнхена і Фрайзінга. Брав активну участь у діяльності ІІ Ватиканського Собору й обіймав місце в Президії. Разом із кардиналом Раулем Сільвою Генрікезом 8 грудня 1965 р. допомагав кардиналу Леону-Атьєну Дювалю зі заключною промовою на закриття Собору. Брав участь у конклаві 1963 р., коли був обраний папа Павло VI. Від 1965 р. по 1976 р. кардинал Юліус Дофнер очолював німецьку конференцію єпископів і був голосом Католицької Церкви в Німеччині. Він помер у Мюнхені у віці 62 років – дуже часто він у всьому був наймолодший, але наймолодшим папою так і не судилося стати.
62 роки – можна сказати, середина свідомого дорослого життя, а зроблено було багато. Напевно, часто – як наймолодший – кардинал Юліус умів знайти спосіб говорити на складні теми з різною аудиторією, міг знайти сучасну форму для традиційного змісту. Яскравий представник німецької католицької традиції, він разом із Церквою пережив найстрашніші випробування, які випали німецькому народові й Церкві в Німеччині ХХ ст. Смирення навчило його толерантності й позбавило зверхності. Певно це й стало ключем до того, що його традиційність ніколи не можна було назвати заскорузлою.

Тетяна ДЗЯДЕВИЧ

ФОТО:
Кардинал Юліус Август Дофнер


"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/


Немає коментарів:

Дописати коментар