РОЗРІЗНИТИ ЗНАКИ ЧАСУ

Отець-домініканець Яцек Салій – один зі сучасників ІІ Ватиканського Собору, який і нині живе та активно працює як богослов та науковець. Народився 1942 року на Волині. Коли ці землі увійшли до складу СРСР, його родина виїхала до Польщі.

Сьогодні о.Яцек не лише видатний польський богослов, томіст та філософ, а й письменник та публіцист. Зокрема, українському читачеві знайомі його книги "Дражливі питання про…", "Смерть, воскресіння, життя вічне" тощо. У цьому інтерв’ю о.Яцек роздумує над такими ж питаннями, що й о.Юзеф Тішнер, але відразу помітно, що хоча обидва богослови дивляться в одному напрямку, однак під різними кутами зору.

У конституції після слів Gaudium et spes – тобто "радість і надія" – слідують "смуток і тривога". Як Ви вважаєте, якби її писали сьогодні, чи послідовність цих слів збереглася б?

Давні собори, окрім так званої позитивної науки, мали канони, які визначали псевдовчення під загрозою відлучення від Церкви – anathema sit. ІІ Ватиканський Собор відмовився від цієї формули. Одночасно виник стереотип, що Собор узагалі відмовився від практики відкидати вчення, несумісне з вірою. Між тим, у соборному тексті GS є багато дуже сильних слів про різні явища й погляди, несумісні з християнською вірою. Наприклад, п.25 містить різку заяву про те, що гордощі є джерелом напруженості в економічному, політичному й соціальному житті. […]

Собор чітко нагадує: усе, що перебуває під загрозою через пиху та невпорядковане самолюбство, має бути очищене воскресінням Христа. Згадайте також надзвичайно гострі слова про моральний балаган у подружжі: "Подружня любов часто зазнає профанації через егоїзм, гедонізм, недозволені засоби контрацепції" (47). Ці два сегменти – радість і надія, смуток і страх – звертають увагу на те, що походить від Бога, а що – від людської слабкості. Церква одвічно знає про те, що радість і надія – від Бога, а смуток і тривога – від нашої людської слабкості. […]

Ключовим поняттям для розуміння GS є "знаки часу". Проте вони не були безпосередньо згадані в жодному місці документа. Якими були знаки часу Собору?

Поняття "знаки часу" вперше з’явилося в буллі Йоана XXIII, яка оголосила про Собор і була опублікована на Різдво 1961 року. Тоді папа писав: "…Ми прагнемо підтвердити й проголошувати, що покладаємо всю свою довіру на нашого Спасителя, Який не покинув цей відкуплений Собою світ. Більше того, слідуючи заповіді Ісуса розрізняти знаки часу, серед стількох тіней ми бачимо чимало ознак, які дозволяють живити надію щодо долі Церкви й людства". […]

…Виявилося, що написане Йоаном XXIII фактично визначило напрям Собору. Адже становище людства сьогодні настільки змінилося, що треба придивитися, як ми маємо віднайти себе в цій ситуації згідно з волею Божою. […]

У Gaudium et spes ідеться про кризу зростання світу. Чи сьогодні ми також вживали б таке формулювання?

Криза зростання означає свого роду перехід від юності до зрілості. Чи можна про неї говорити? Звісно. Кожен із нас буде грішником на цій землі до кінця своїх днів. Віримо, що грішником, який ніколи не допуститься смертного гріха, однак усе ж грішником. Адже, хоч би як я хотів, а не зможу ще на цій землі любити Господа цілим серцем… Людство грішитиме до кінця світу. Також Церква до кінця світу складатиметься з грішників. Я колись придивився до Нового Завіту через призму безлічі гріхів, що їх чинили християни апостольських часів. Справді, можна схопитися за голову! Усе написано в Новому Завіті, тільки ми загалом цього не зауважуємо. Уже тоді Церква переживала кризу.

Тобто криза триває понад 2000 років? Чи слово "криза" ще загалом щось означає?

"Криза" з грецької означає "суд, розрізнення". Отже, криза – це ситуація, у якій відбувається розділення в нас добра і зла. І це розділення може по-різному закінчитися. Церква триватиме до кінця світу. Натомість дорога кожного з нас, на жаль, може скінчитися нещастям: адже криза хвороби закінчується одужанням або смертю. Вселенська Церква триватиме до кінця світу, але чи витривають до кінця світу помісні Церкви? Лишень згадаймо дуже живі Церкви Північної Африки чи Малої Азії в перші століття після Христа. Господь має свої плани, а ми маємо уникати зарозумілості.

Томаш КРУЛЯК, Томаш ВИШЦІЦЬКИЙ

Опубліковано в: Dzieci Soboru zadają pytania. – Warszawa: Więź, 1996. Переклад і адаптація – "КВ". Публікується зі значними скороченнями.

ФОТО:

Отець Яцек Салій  ОР  

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/