БИТВА ЗА БІБЛІЮ

"Діти собору" продовжують ставити питання. Сьогоднішній фрагмент інтерв’ю подає нам погляд о.Юзефа Кудасевича, визначного польського професора біблійного богослов’я, свідка скликання Собору Йоаном ХХІІІ.

Йоан ХХІІІ, коментуючи засідання соборної комісії, що готувала Конституцію про Боже Об’явлення (далі – КО, прим. "КВ"), сказав, що "настав час Біблії у Церкві, час надолужити занедбане". Як розуміти ці слова?

До Собору роль Святого Письма у щоденній душпастирській праці недооцінювали. Можна сказати, що Біблія була дуже "занедбаною". Особливо на парафіяльному рівні її поширення було далеко не таким, як годилося. Тому слова Папи треба розуміти не так у науковому сенсі, як у душпастирському.

Йоан ХХІІІ від початку звернув увагу на поширення Біблії серед вірних. Він хотів, щоби Святе Письмо, особливо Євангеліє, проникало у спільноти, у життя родин. Душпастирі прийняли ці ідеї і надали їм конкретних форм.

Чи поділяєте Ви думку про те, що на Соборі дійшло до "битви за Біблію"?

КО народилася в напруженні, спричиненому т.зв. римською полемікою 1960 року на тему методу Formgeschichte. Це технічне визначення, взяте з німецької мови, що дослівно означає "історія [літературних] форм". Головна теза цього методу – у переконанні, що написанню Євангелія у доступній нам сьогодні формі передував усний переказ у конкретних літературних жанрах (притчах, оповіданнях тощо). Пізніше ці короткі літературні жанрові форми євангелісти використовували у редагуванні Євангелій, пристосованих до потреб певної християнської спільноти.

Сперечалися про Formgeschichte два римські навчальні заклади, які по-різному оцінювали цей метод. Папа віддав справу на розгляд соборної Біблійної комісії. Результат її праці – інструкція Sancta Mater Ecclesia ("Свята Мати Церква", 1964 р.). В ній вказано, що метод Formgeschichte має два шари: філософсько-теологічний, неприйнятний з католицького погляду, і філологічно-методичний, який прийняти можна. Інструкція у стислій формі увійшла до КО.

КО порвала з концепцією Одкровення, зрозумілого як набір істин, переданих людям Богом. Якими були наслідки цього для розуміння віри?

У католицькій теології ХІХ ст. і аж до середини ХХ ст. панувало поняття Одкровення, згідно з яким Бог відкриває людині істини (veritates), а Церква подає їх для віри, яка полягає у прийнятті цих істин. Катехизми того часу – це збірки визначень об’явлених істин, схованих за абстрактними формулами віри, які всі вчили напам’ять. Тоді як нас спасають не ті veritates, а спасительна подія.

Згідно з КО, віра перестає сприйматися лише як прийняття Божих істин, вона стає передусім особистою зустріччю з Богом.

Конституція про Боже Об’явлення підкреслює спасенний характер істини Святого Письма. Це зміна теологічного погляду на тему непомильності Біблії. Як цього дійшли?

З кінця ХІХ ст., тобто від видання Левом ХІІІ енцикліки Providentissimus Deus (з лат. "Передбачливий Бог"), вчення Церкви говорило про безпомилковість або непомильність Біблії. Це була реакція на т.зв. біблійне питання у Франції, коли були досліджені розбіжності між тим, що говорить Біблія, і висновками наук. А енцикліка пояснювала, що мета, заради якої постало Святе Письмо, має не науковий, а релігійний характер, відтак, висловлювання натхнених авторів на тему природи чи астрономії – просто запис вражень.

Новий погляд на Біблію з’явився разом із розвитком біблійної теології, особливо теології одкровення. Бог відкриває лише одну річ: таємницю спасіння, здійснену в Ісусі Христі.

Dei verbum застерігає від приватних інтерпретацій Біблії. Чому і в якому сенсі вказано, що Святе Письмо не має пояснюватися кожним читачем особисто?

Від приватних інтерпретацій Святого Письма застерігає не лише Dei verbum, а й сама Біблія (2 Пт 1, 20-21). Ідеться про читання Біблії, що не враховує принципів розуміння, поданих Церквою. Звісно, індивідуальний контакт зі Святим Письмом повинен мати кожен вірний. Але християнин ніколи не читає Біблію сам, без попередньої підготовки. Віруюча людина, завдяки своєму народженню в Церкві, життю у ній, має попереднє розуміння Святого Письма. Вникання у текст відбувається не лише завдяки особистому зусиллю, особистому міркуванню, що спирається на вчення Церкви, але передусім – завдяки Святому Духу.

Інтерв’ю провели Аліція ВИСОЦЬКА і Кшиштоф МЄЛЬЦАРЕК

ФОТО:

Отець Юзеф Кудасевич

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/