ПРИМАС ТИСЯЧОЛІТТЯ

Слово, що виходить із глибини серця, несе з собою велику таємничу силу. І якщо будемо уважними, то побачимо на прикладі хоча б однієї людини, як її слова набувають втілення ще за життя. Таким прикладом може бути "Примас тисячоліття" – кардинал Стефан Вишинський.

Свого часу папа Йоан Павло ІІ сказав про нього так: "Я був свідком його місії, його героїчної довіри, його боротьби і його перемоги". На своєму єпископському гербі Вишинський умістив слова: Soli Deo (Тільки Богу); а крім цього, він часто повторював слова свого попередника, Примаса Польщі Августа Хльонда: "Перемога – коли прийде – то буде ця перемога завдяки Марії…" І, дивлячись на його шлях, ми помітимо, що саме Непорочна Діва Марія насправді діяла в його житті, давала добрих друзів, якими були жінки зі славнозвісної у Польщі "Вісімки".

Стефан Вишинський народився 3 серпня 1901 р. Усе його життя припало на набагато складніший період історії, ніж наш. 1917 року Стефан вступив до Вищої духовної семінарії. 3-го серпня 1924 р. в каплиці Матері Божої при кафедральній базиліці Влоцлавка удостоївся таїнства Рукоположення. Вивчав канонічне право та суспільні науки в Люблінському університеті. Провадив студентське душпастирство. 1929 року здобув докторський ступінь. Починаючи з 1932 р., був редактором щомісячника "Священицький Атенеум", одночасно керував марійною групою, провадив Християнський робітничий університет. Був секретарем та викладачем Ліцею ім. папи Пія Х.

Під час ІІ Світової Війни, коли вибухнуло Варшавське повстання, під псевдонімом "Радван ІІІ" був капеланом повстанців. А в підваршавських Лясках о. Стефан Вишинський 1942 року зустрівся зі своїми майбутніми духовними дочками (так званою "Вісімкою" під проводом Марії Оконської), з якими заснував Інститут світських промоцій Марії Ясногурської, Матері Церкви (нині – Інститут Примаса Вишинського).

Після війни, 4 березня 1946 р., папа Пій ХІІ призначає його єпископом до Любліна. Єпископські свячення Вишинський прийняв на Ясній Гурі в Ченстохові. Після такого серйозного призначення багато "доброзичливців" радили йому полишити "Вісімку", аргументуючи тим, що немає такого звичаю, щоби єпископ опікувався дівчатами. І Вишинський завагався… Але тодішній Примас Август Хльонд сказав йому так: "Не залишай свого Інституту. Якщо ти маєш групу людей, підготовлених до праці, відданих Церкві, – не відсторонюй їх. Сьогодні єпископ не може бути сам". Молодий ієрарх прийняв пораду. 16 листопада 1948 р., в урочистість Матері Божої Остробрамської, папа призначає Вишинського архієпископом Гнєзненським і Варшавським, Примасом Польщі.

14 листопада 1950 р. новий Примас як глава Польської Церкви підписав акт порозуміння зі владою ПНР, що викликало досить серйозне протистояння в колі духовенства. Але ця угода за важких комуністичних часів давала змогу провадити релігійне навчання у школах та діяти Католицькому університетові в Любліні. Кардинал мав намір захищати права Церкви, релігійну свободу та права свого народу. 12-го січня 1953 року Пій ХІІ проголошує Вишинського кардиналом. Але вже у вересні 1953 р. Примаса заарештували, і протягом трьох років він перебував у різних місцях ув’язнення. 8 грудня 1953 р. (вже у в’язниці) Вишинський склав Акт особистого віддання себе Матері Божій.

Під час ув’язнення Вишинського "Вісімка" залишалася вірною кардиналові, відвідуючи його, молячись на Ясній Гурі за нього та надалі співпрацюючи. Ці зустрічі у в’язниці дали свої плоди: був написаний "Статут" спілки, яка дістала назву "Інститут помічниць Марії Ясногурської". На прохання Марії Оконської Примас написав відомі "Ясногурські шлюби (обітниці) народу", а за два місяці по цих шлюбах його було звільнено з в’язниці.

Разом із Колегією єпископів Польщі він був єдиним представником Східної Європи на ІІ Ватиканському Соборі. До роботи на Соборі залучив усю Церкву Польщі, ініціюючи молитви в намірах Собору за посередництвом Пресвятої Богородиці. Власне, серед великої кількості важливих постатей Собору кардинал виглядає начебто й скромно, але… За ініціативою Примаса Вишинського на ІІІ сесії Собору було запропоновано спеціальний меморандум до Святішого Отця з проханням проголосити Марію Матір’ю Церкви та віддати під Її опіку весь світ. 21 листопада 1964 р. папа Павло VІ проголосив Пресвяту Марію Матір’ю Церкви.

Вишинський вбачав у Богородиці досконалу дорогу до Христа: "Серце Марії працює для Серця Христа. Це Серце Марії, так незвичайно збагачене, приносить Серцю Ісуса все те, що Непорочна Марія може взяти з материнської любові й дати своїй Дитині…" Я ж, читаючи ці слова, роздумую над тією співпрацею єпископа, тією духовною тернистою дорогою разом із простими жінками, які за взірцем Марії разом із духовним отцем втілювали його слова, працюючи спільно "для Серця Ісуса", черпаючи любов, терпеливість, покору, наполегливість із Її материнського серця…

До неба кардинал Вишинський відійшов 28 травня 1981 р., в урочистість Вознесіння Господнього, віддавши все Богові через руки Матері Його Сина.

Ірина ОСТРОВСЬКА

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/