Навіть у найскладніші миті життя Господь благословляє свій
народ, покликуючи святих чоловіків та жінок – і ті зворушують думки й серця та
ведуть до навернення й оновлення. Свята Катерина Сієнська є однією з них, і
навіть сьогодні вона промовляє до нас та заохочує до святості, закликає ставати
учнями Господа.
Свята Катерина народилась у Сієні 1347 р. у багатодітній
родині, померла 1380 р. у своєму рідному місті. Це був неспокійний час у
житті Церкви та для всього соціального устрою Італії й цілої Європи.
Маючи всього 16 років, вона вступила до домініканського
Третього Ордену, до жіночої гілки, що називалася "мантеллате".
Продовжуючи мешкати зі своєю родиною, Катерина підтвердила обітницю дівоцтва, яку
склала приватно в ранній юності, присвятивши себе молитві, покуті та справам
милосердя, передусім – служінню хворим.
Як і багато інших святих, Катерина чимало страждала. Дехто з
духовенства насправді боявся довіряти їй, і 1374 року, за шість років до
смерті, Катерину викликали на Генеральний капітул домініканців до Флоренції,
щоби поставити їй деякі запитання. Її справою мав опікуватись освічений і
покірний брат – Раймонд із Капуї, майбутній Генеральний магістр Ордену. Ставши
сповідником Катерини, а водночас і її духовним сином, він написав її першу
повну біографію. Катерина була канонізована 1462 р.
Вона відіграла важливу роль в інтенсивному розвитку
духовного керівництва, яке охоплювало всіх: дворянство і політиків, митців та
звичайних людей, усіх богопосвячених осіб разом із папою Григорієм ХІ, чия
резиденція в цей період була в Авіньйоні та кого Катерина енергійно закликала
повернутися до Рима. Вона багато подорожувала, клопочучись про внутрішні реформи
в Церкві та прагнучи сприяти встановленню миру між державами. Саме тому блаженний
папа Йоан Павло ІІ визнав її співпокровителькою Європи, щоби Старий світ
ніколи не забував своїх християнських коренів та продовжував черпати з
Євангелія фундаментальні цінності, які гарантують справедливість і злагоду.
Навколо цієї сильної особистості гуртувалася справжня
духовна родина. Люди захоплювалися моральним авторитетом цієї молодої жінки й
піднесеним стилем її життя. Вона служила багатьом, але найвищим визнавався привілей
її духовного керівництва. Її називали мамою, бо духовні діти діставали від неї
справжню духовну поживу.
Животворним центром релігійності та надзвичайно самобутньої
духовності святої Катерини є христоцентризм. Христос був для неї найсолодшим
добром, вищим за будь-яке інше добро. Катерина належить також до того рангу євхаристійних
святих, про яких я згадую на завершення мого апостольського повчання Sacramentum Caritatis (пор. п. 95).
Євхаристія є надзвичайним даром любові, який Бог постійно дає нам, аби живити в
подорожі віри, вдихати надію, запалювати любов, дедалі більше уподібнюючи нас
до Христа.
Церква й сьогодні отримує чимало користі від духовного
материнства багатьох жінок, як богопосвячених, так і мирянок, чиї душі
живляться Божою думкою. Вони сприяють зміцненню віри народу і скеровують
християнське життя до нових вершин. "Я назвала тебе сином і покликала
тебе, – писала свята Катерина до одного зі своїх духовних синів, ченця Джованні
Саббатіні, – оскільки я народила тебе тривалою молитвою, прагнучи твоєї
присутності перед Богом, – так само, як мати дає життя своєму синові" (Epistolario, Lettera n. 141). Свої листи
до брата-домініканця Бартоломео де Домінічі вона часто розпочинала такими
словами: "Найулюбленішому й найдорожчому братові та синові в Ісусі
Христі".
Так, ми можемо зрозуміти, чому Катерина, добре знайома з
людськими недоліками священиків, завжди мала до них величезну пошану: через таїнства
та Слово вони вділяють спасительну силу Христової Крові. Свята з Сієни завжди
закликала священних слуг разом із Папою, якого вона називала "солодким
Христом на землі", бути вірними своїй відповідальності, завжди та винятково
керуючись своєю постійною й глибокою любов’ю до Церкви.
У дорослому віці Катерина навчилася трохи читати й писати.
Її вчення міститься в колекції листів та молитов і в "Діалозі з
Божественним Провидінням", який став справжнім шедевром духовної
літератури. Її вчення позначене таким багатством, що Слуга Божий папа Павло VI
проголосив її Вчителем Церкви, блаженний Пій ІХ титулував співпокровителькою
Рима, а превелебний Пій ХІІ визнав її покровителькою Італії.
Свята Катерина дає нам найвитонченішу науку: як пізнати й полюбити
Ісуса Христа і Його Церкву. У "Діалозі з Божественним Провидінням"
вона змальовує Христа як міст між небом та землею. Катерина звертається до
Ісуса такими словами: "У своєму милосерді Ти омив нас Кров’ю, у своєму
Милосерді Ти захотів спілкуватися з творінням. О Безумцю любові! Для Тебе замало
було стати Тілом, Ти захотів ще й померти! О Милосердя! Моє серце потопає в
думках про Тебе: хоч би де я починала думати про Тебе, знаходжу лише Милосердя!"
(р. 30).
Бенедикт XVI
2 грудня 2010 р., Ватикан
(Скорочений переклад "КВ")
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар