Семінарію
звикли вважати єдиною формою приготування кандидатів до прийняття таїнства Рукоположення.
Проте таких форм є більше. Про них і говоримо з директором Інституту св. Томи
Аквінського (Київ), монахом-домініканцем Войцехом Сурувкою ОР.
Що таке семінарія та як вона виникла?
Саме
слово походить від лат. seminarium – розплідник,
теплиця для насіння або рослин. У широкому значенні "семінарія"
означає форму духовної та інтелектуальної формації кандидатів до священицьких
свячень. У вузькому значенні – це спеціальне місце, зазвичай окремий будинок, у
якому семінаристи готуються до прийняття
таїнства Рукоположення.
У ранній
Церкві не було спеціальної форми підготовки кандидатів. А от уже в Середньовіччі
їхня підготовка здійснювалася при парафіях або катедральних соборах. Сучасна
форма семінарії з’явилися вже після Тридентського Собору, отці якого усвідомили
необхідність ґрунтовної підготовки майбутніх пресвітерів.
Дієцезіальна семінарія – єдина
форма для приготування майбутніх священиків, чи існують інші форми?
Обрання
форми приготування кандидатів до священства належить єпископу, який у своєму
рішенні керується потребами та можливостями своєї дієцезії. Якщо можливості заснувати
власну дієцезіальну семінарію немає, єпископ може, наприклад, відрядити
семінаристів на навчання до семінарій інших дієцезій. Якщо є кілька невеликих дієцезій,
то утворюється одна спільна семінарія для формації їхніх кандидатів.
Інша
річ, скажімо, якщо кандидат уже має вищу теологічну освіту, а тепер хоче стати
священиком. Тут постає питання: як його підготувати до священства? На мою
думку, найкраще це робити при парафії, а не в семінарії. Адже інтелектуальну
формацію він уже відбув, і надалі його життя буде пов’язане саме з парафією, а
не з семінарією.
Ще інша
річ – монахи. Вони відбувають формацію в навчальних закладах свого ордену або
згромадження. Це може бути формація на зразок семінарії, а може бути й окреме
навчання на теологічному факультеті якогось університету.
Чи можна стати священиком, не
закінчивши семінарії?
Цей
заклад є лиш однією з форм підготовки священиків. Проте не єдиною. Шерег
великих мужів Церкви, серед них навіть римські папи, не відбували підготовки в
семінарії. Одним із них є блаженний папа Йоан Павло ІІ. Він мешкав у місті
й працював на заводі. Лише два роки перед свяченнями жив у підпільній
семінарії, де й складав іспити. Тобто існують різні форми підготування
кандидата, особливо коли йдеться про надзвичайні умови. Головне – щоб людина
приготувалася.
Що таке малі семінарії?
Це
школи, у яких той, хто прагнув стати священиком, міг отримати підготовку на
рівні середньої загальної освіти, необхідної для навчання у вищій духовній
семінарії. Після її закінчення така людина могла й не продовжувати далі
навчання та не приймати жодних свячень. Зараз місце малих семінарій посіли здебільшого
католицькі школи.
У Європі щороку скорочується
кількість семінаристів. Чи вбачаєте Ви в цьому кризу семінарії?
Я би так
не казав. Сама структура семінарії не впливає на кількість покликань. На скорочення
кількості семінаристів та покликань до священства впливають інші фактори.
Головне – це не семінарія, а те, що там відбувається, тобто формація.
Інтерв’ю провела Вікторія СЕМЕНОВА
ФОТО:
Отець Войцех Сурувка ОР
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар