Міністр юстиції Ірландії Алан Шатер опублікував проект
закону, який, посилаючись на розслідування світською владою сексуальних
злочинів, приписує католицьким священикам порушувати тайну сповіді. У разі
ухвалення закону сповідник, який не повідомить владу про почуте в конфесіоналі,
має підлягати ув’язненню строком щонайменше на п’ять років.
Перші повідомлення про можливе впровадження такої норми в ірландському
законодавстві з’явилися рік тому. Тодішня реакція була однозначна: позиція
ірландського чиновника є, м’яко кажучи, абсурдною. "Ірландія може
встановлювати закони, які хоче, але мусить знати про те, що Церква ніколи не
піде на те, аби сповідник примусово ставав донощиком державної влади", – заявив
архієпископ Джанфранко Джоротті, донедавній регент Апостольської Пенітенціарії.
Коментатори стверджують, що таємниця сповіді охороняється в
усіх державах світу, у яких Католицька Церква діє легально. Викладач
Католицького університету в Австралії (Сідней) о. Франк Бреннан SІ переконаний
у тому, що впровадження такої правової норми було б обмеженням релігійної
свободи. "Це було б насправді сумно, якби ми почали керуватися поліційною
ментальністю, – зауважив єзуїт, оцінивши цей метод як тоталітарний на кшталт
тих, що існували за радянського режиму. – Якби такий закон ухвалили, я був би
одним із тих, хто йому не підпорядкується, навіть якщо треба буде йти до
в’язниці".
Тут доречно буде згадати про покровителя сповідників – чеського
мученика, празького вікарія Яна Непомука (бл. 1340–1393). Ще за часів,
коли Чехія була католицькою країною, за наказом короля Вацлава ІV Яна Непомука
було 1393 р. кинуто до в’язниці, оскільки король хотів дізнатися про сповідь
королеви Софії. Після тяжких тортур, не видавши таємниці, священик помер, а
його тіло було потай скинуте з мосту у Влтаву.
Дискусії навколо таємниці сповіді зумовлені тим, що світська
влада в такий спосіб або втручається в межі правової компетенції Католицької
Церкви, або не визнає існування в Церкві власної правової системи й намагається
підпорядкувати її світському праву. Чи можливо якось запобігти цьому протистоянню
влади земної та церковної? Так. Із плином часу постав особливий юридичний
інструмент – конкордат (спеціальна дипломатична угода, яку, до речі, не
підписано з Ірландією). Система конкордатів сприяє контактам між Церквою та
державами, поважаючи при цьому їхні особливості. Кардинал Жан-Луї Торан із
цього приводу каже: "Підписуючи конкордат, Святий Престол використовує
юридичний інструмент, аби гарантувати вірним правову безпеку та безпеку
діяльності. Церква не шукає привілеїв, а хоче по-справжньому здійснювати свою
духовну владу в рамках правової держави і сприяти повазі до прав людини".
Саме в конкордатах зазвичай застерігається право священика не розголошувати таємниці
сповіді, оскільки, згідно з канонічним правом (CIC 1388, п. 1),
наслідком цього є екскомуніка – виключення з Церкви.
Роздумуючи над причинами, які зумовлюють такі конфлікти між
державою та Церквою, Бенедикт ХVІ у проповіді на день Зіслання Святого
Духа сказав, що людям щораз важче порозумітися, а світом ширяться недовіра,
підозрілість і взаємний страх. Звернувшись у зв’язку з цим до образу Вавилонської
вежі, Папа каже: "То що ж таке Вавилон? Це опис царства, де люди
зосередили у своїх руках стільки влади, що думають, наче вже більше не
потребують далекого Бога, і вважають, що мають досить сили, аби самотужки
прокласти дорогу до неба та відчинити його брами, щоби посісти місце Бога".
Ірина ОСТРОВСЬКА
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар