Ці сестри-назаретанки не думали звершувати подвиг. Але сталося так, що під
загрозою смерті опинилися невинні люди. Тоді сестри думали не про себе, а про цих
невинних, у яких були сім’ї. І не лише про віруючих – про всіх приречених на смерть.
Вони просили свободи для них навіть за ціну свого життя. Смерть одинадцятьох
сестер є великим прикладом того, як одна людина може присвятити себе іншій. Вони
раділи життю – але склали його в жертву заради спасіння інших.
У Новогрудок (сучасна Гродненська обл., Республіка Білорусь) сестри-назаретанки
прибули 4 вересня 1929 р. на запрошення єпископа Зиґмунда
Лозінського, щоби працювати в Білій Фарі ("вежі Вітольда", як іще називали
місцевий парафіяльний храм), а також виховувати й навчати дітей. У стінах
монастиря розташувалася школа, яку провадили сестри. Піклувалися вони й про бідних
дітей та допомагали малозабезпеченим родинам. Були чутливі на людські потреби.
Молитва у храмі, де сестри віддавали Богу всі турботи і проблеми довірених їм
людей, стала для знедолених мешканців Новогрудка променем надії в темряві
пануючого зла.
Улітку 1943 року фашисти почали масові репресії, арешти й переслідування мирних
жителів. 18 липня було заарештовано понад 120 осіб, головно чоловіків, але
жінки й діти теж там були. Усі вони мали бути розстріляні. Родичі арештованих
приходили до сестер ділитися своєю бідою та шукати розради. У стінах храму
сестри прийняли нелегке рішення. Вони вирішили віддати своє життя за тих, хто
мав сім’ї, жінок і дітей.
Ухвалене рішення оголосили перед своїм капеланом о. Александром
Зінкевичем. Від імені всіх сестер цей намір висловила с. Марія Стелла, яка
виконувала обов’язки старшої: "Мій Боже, якщо потрібна жертва життя, то
нехай краще розстріляють нас, ніж тих, які мають сім’ї – про це навіть
молимося". Перед загрозою опинився і єдиний священик в околиці, той самий
о. Зінкевич: його фашисти також засудили на смерть. І знову
назаретанки повторили готовність віддати своє життя за капелана: "Боже,
наш Боже, отець-капелан набагато більше потрібний на цьому світі, ніж ми;
просимо тепер Господа, щоб краще нас забрав, ніж священика, якщо потрібна подальша
наша жертва".
31 липня сестер викликали в гестапо. Вони знали, що йдуть на смерть. Дорогою
вони зустріли с. Малгожату, яка мала чергування в лікарні, де працювала й
за рішенням настоятельки залишилася. То саме вона пізніше знайде місце загибелі
сестер і буде вірною опікункою їхньої могили та храму. Вона залишиться в
Новогрудку аж до 26 квітня 1966 р. – дня своєї смерті.
Цілу ніч сестри провели на молитві, по черзі лежачи хрестом у підвалі.
Розп’яття, яке вони тримали тієї останньої ночі, збереглося й перебуває в домі
сестер у Новогрудку при вході до каплиці. На світанку 1 серпня 1943 р.
сестер вивезли в ліс за п’ять кілометрів від міста і там розстріляли. 1991 року
мощі сестер були перепоховані в саркофазі в каплиці парафіяльного храму.
Жертва сестер не була марною. Бог її прийняв. Адже скоро після їхньої
загибелі частину арештованих звільнили, а решту вивезли на примусові роботи до
Німеччини. Після війни всі вони повернулися додому. І сьогодні їхні діти
та внуки приїжджають у Білу Фару, де перебувають мощі сестер-мучениць.
Усі інші ув’язнені разом зі священиком залишилися живими. Вони стали проповідниками
віри в заступницьку силу сестер перед Богом. Папа римський Йоан Павло II на
площі св. Петра оголосив 5 березня 2000 р. блаженними одинадцятьох
сестер-назаретанок, мучениць із Новогрудка, призначивши їхній літургійний
спомин на 4 вересня.
Блаженні назаретанки, пожертвувавши життям, героїчно реалізували духовність
Конгрегації – служіння сім’ям. Їхній учинок є проявом любові перед лицем
ненависті; це свідчення віри в Бога, який перший нас полюбив. Мучениці з Новогрудка
є для Конгрегації сестер-назаретанок найціннішим скарбом і найкращим прикладом вірної
назаретанки.
Підносячи до слави вівтаря новогрудських мучениць, Церква дає їх нам як
зразок любові та охорони від різноманітного зла, що загрожує сучасній сім’ї.
Щодня сестри-назаретанки у своїх молитвах довіряють усі радощі й страждання
кожної родини на світі Пресвятій Родині, а також заступництву блаженних сестер-мучениць.
Ми є свідками численних благодатей та чудес за їхнім заступництвом. Нехай кожна
родина знає, що вона має велику підтримку на небі, що сестри, які віддали
життя, рятуючи від смерті родини, завжди заступаються перед Богом за кожного,
хто просить у Нього опіки.
Сестра Марія Вероніка Беляк CSFN
(Конгрегація Святої Родини з Назарета)
Молитва за заступництвом
блаженних сестер-мучениць із Новогрудка
"Ніхто більшої любові
не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх" (Йн 15, 13)
Боже, наш Отче, Твій Син Ісус сказав, що немає більшої любові, ніж віддати
життя за іншу людину. Сестра Стелла та її співсестри добровільно вибрали
смерть, щоб урятувати братів.
Ти прийняв їхню жертву. За заступництвом блаженних сестер почуй наші
благання, які заносимо до Тебе в ім’я Ісуса, нашого Господа. Амінь.
"КВ" в
електронному форматі
Приклади випусків
за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р.
- тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар