Гарнізонний храм
свв.апостолів Петра і Павла у Львові було освячено 6 червня 2011 р. Звісно,
освячений він був не вперше: будівництво цієї святині отці-єзуїти розпочали
понад чотириста років тому. А сьогодні святиня вкотре воскресла. І, до речі,
гарнізонною вона також уже була – колись давно, після ліквідації єзуїтів…
Історія святині, відомої
на всю Галичину як "костел єзуїтів", доводить, що Божа справа перетриває
будь-яку кризу. Величний храм, що за кілька кроків від архікафедрального собору
Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, пережив навіть скасування і воскресіння
єзуїтів – Товариства Ісуса, яке мусило пройти школу впокорення за часів папи
Климента ХІV. Криза тривала понад 40 років – але 1814 р. єзуїти повернулися до
Церкви й відразу – до Львова. Храм припинив бути гарнізонним (тобто особливо
присвяченим душпастирству військових) і став пастирським центром: після кризи
єзуїти знову ревно взялися за душпастирську роботу. Однак сьогодні ситуація
дещо інакша: сучасний гарнізонний храм уже є водночас і повноцінним осередком
різнобічної пастирської роботи.
Храм пережив багато
ремонтних та реставраційних робіт. Зрештою, це недивно, враховуючи кількість
воєн і державних кордонів, які тут колись були, – а храм свв.Петра і Павла як
височів, так і височіє посеред міста Лева. І знову триває реставрація: за часів
СРСР святиню сплюндрували, тут розмістили склад, а потім – бібліотечне
книгосховище. Це сталося після того, як єзуїти вдруге вимушено покинули Львів
1946 року. Коли отці повернулися до Львова вже за часів незалежності України,
душпастирське становище тут уже було інакше. Коли храм було повернуто Церкві,
опіку над ним прийняла сучасна Львівська Митрополія УГКЦ.
Сьогодні святиня
свв.Петра і Павла потребує нашої особливої молитви. І місцеве духовенство, і новозаснована
спільнота переживають буремні часи: з одного боку, ледь не щотижня відбуваються
нові відкриття, які поповнюють сакральні мистецькі скарби храму. Молячись перед
давніми образами та фігурами святих, безліч людей – як львів’яни, так і
численні паломники та гості храму – відновлюють та укріплюють свою
релігійність. Проте з другого боку, храм Божий не дає спокою провокаторам: від
горе-журналістів до секти догналівців. І для того, щоб тут спокійно можна було
молилися за народ Божий, ми також маємо тривати в молитві за святиню. Час нам підказує,
що з каміння байдужості не можна збудувати нічого. Адже для віруючої людини
немає і не може бути "чужого" храму, чи не так?
Вероніка ЧУМАЧЕНКО
ФОТО:
Храм свв.апостолів Петра
і Павла
Головний вівтар святині
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар