З проповіді Святого Отця
Бенедикта XVI під час Урочистості П’ятидесятниці 2011 р.
Дорогі брати та сестри,
сьогодні ми святкуємо велике торжество Зіслання Святого Духа. П’ятидесятниця є
особливою саме тому, що п’ятдесятий день означає виповнення події Виходу вибраного
народу з Єгипту, смерті та воскресіння Господа Ісуса – через дар Духа Воскреслого.
Протягом декількох днів Церква у молитві готувалася до цієї урочистості, в
особливий спосіб заносячи до Бога прохання про свіжий подих Святого Духа.
В Літургії П’ятидесятниці псалом перекликається
з описом народження Церкви, поданого в Діяннях Апостолів (пор. Діян 2, 1-11): гімн, що ним
усе творіння прославляє Духа Творця, Який мудро створив усе (пор. Пс 104 (103) 24,31). Це те, що Церква хоче нам
сказати: Дух – Творець усіх речей є тим самим Святим Духом, Якого Отець зіслав
спільноті Апостолів. Отже, П’ятидесятниця є святом творіння. Для
нас, християн, світ є плодом любові Бога, Який створив усі речі і возрадувався
ними, бо вони були "дуже добрі", про що свідчить усе творіння (пор.
Бут 1, 1-31). Отже, Бог не є абсолютно Іншим, безіменним та прихованим. Бог
відкриває Себе, Він має обличчя. Бог є причиною, Бог є рушійною силою, Бог є
любов’ю, Бог є красою. Віра в Духа Творця та віра в Духа Воскреслого Христа
обдарувала Апостолів та дарує кожному з нас благодать нерозривної єдності.
Сьогоднішнє друге читання
показує нам цей зв’язок. Святий Дух є Тим, Який дає нам здатність розпізнати
Господа в Христі та спонукає нас до визнання віри Церкви: "Ісус є Господом"
(пор. Кор 12, 3б). "Господь" – це звання, що належить Богові у
Старому Завіті, – титул, який у Біблійній інтерпретації, заміняв Його невимовне
Ім’я. А Символ Віри Церкви є нічим іншим як розвитком короткого твердження: "Ісус
є Господом".
Слова "Ісус є
Господом" можна інтерпретувати двома способами: Ісус - це Бог і,
одночасно, Бог – це Ісус. Святий Дух освітлює цей взаємозв’язок: Ісус має Божу
гідність, Бог має людське обличчя Ісуса. Бог, являючи Себе в особі Ісуса,
відкриває нам істину про нас самих. Зіслання Святого Духа освітлює Словом самі
глибини нашого буття. Вимовляючи Символ Віри, ми входимо у таємницю першої П’ятидесятниці:
радикальна переміна наслідків вавилонського бунту, відгомони якого звучать у
наших душах – нині різноманітність стає багатоликою єдністю, взаєморозуміння
зростає з універсальної сили Істини.
У Символі Віри, який об’єднує
людей всього світу і який через Святого Духа дає нам певність позрозуміння
навіть у різноманітності мов, – твориться нова спільнота Божої Церкви, завдяки
вірі, надії та любові.
Євангеліє дає нам чудовий
образ, що показує зв’язок між Ісусом, Святим Духом та Отцем: Святий Дух є зображений
як подих Воскреслого Ісуса Христа (пор. Йн 20, 22). Подих Бога є життям.
Сьогодні Господь вдихає у наші душі нове життя – Святого Духа, Свою найбільш
глибинну суть – і, таким чином, запрошує нас у життя Своєї родини.
Святий Дух є Творцем, водночас
Він є Духом Ісуса Христа, але при цьому Отець, Син, Святий Дух є одним Богом. [І ми] можемо додати: Святий Дух дає життя Церкві. Вона
є народжена не з волі людини, не з її роздумів, можливостей чи організаційних
здібностей.
Коли читаємо фрагмент, де
святий Лука представляє Святого Духа як полум’яні язики (пор. Діян 2, 2-3), на
думку спадає Старий Завіт, встановлений на основі Закону, отриманого Ізраїлем
на Синаї. Подія П’ятидесятниці є представлена як новий Синай, як дар нового Завіту, в якому
Завіт з Ізраїлем простягається на всіх людей землі, руйнуючи всі бар’єри
старого Закону. Новий Завіт є любов’ю, якою говорить сам Святий Дух, любов’ю, яка,
розливаючись, перемінює все. У той же час, Закон розширився, відкрився, але при
цьому став простішим – це Новий Завіт, написаний Духом у серцях всіх, хто вірує
в Христа. Поширення Закону на всіх народів землі св.Лука представив списком
народів, значно більшим за його епоху (пор. Діян 2, 9-11). Цим він повідомляє
нам щось найважливіше: Церква є Вселенською від самих початків, її
універсальність не є результатом успішного включення різноманітних спільнот.
Насправді, від першого моменту Святий Дух створив її як Церкву всіх народів.
Церква огортає цілий світ, людей усіх рас, націй та соціальних прошарків,
руйнуючи всі перешкоди та об’єднуючи народи у визнанні Триєдиного Бога. Від
самих своїх початків Церква була єдиною, вселенською та апостольською – це її
істинна природа і мусимо такою її розпізнавати. Вона є свята не завдяки
здібностям її членів, а завдяки присутності Самого Бога, Його Духа, Який ніколи
не перестає її творити, очищувати та освячувати.
Нарешті, сьогоднішнє
Євангеліє говорить нам ці чудові слова: "…показав їм руки й бік. І
врадувались учні, побачивши Господа" (Йн 20, 20). Ці слова є глибоко
людськими. Втрачений Друг знову є присутній, і ті, які перебували у розпачі,
безмежно зраділи. Насправді Він – Друг, і водночас Він – Істина, яка дає життя
людині. Те, що Він дає, це – сама радість, дар Святого Духа. Ці слова
адресовані також і нам, бо ми можемо побачити Його у вірі. У вірі Він стає посеред
нас і нам теж показує свої руки і свій бік, і ми радіємо. Тому помолімося:
Господи, покажи нам Себе! Зроби нас даром Своєї присутності – і ми отримаємо
найкращий дар: Твою радість. Амінь.
Бенедикт XVI
(Ватикан, базиліка
святого Петра, 12 червня 2011 р.)
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар