ПРО ЕСХАТОЛОГІЧНИЙ РЕАЛІЗМ

Адвент – це період очікування на прихід Христа. Проте, йдеться не лише про передріздвяне очікування. Він сказав: "Я повернуся". Таким чином, Адвент і тема есхатології є тісно пов’язані між собою. Роздуми про це містяться у черговому фрагменті інтерв’ю німецького журналіста Петера Зеевальда з Папою Бенедиктом XVI.

Чому у проповідях царює таке глухе мовчання на есхатологічні теми, адже вони, на відміну від гарячих навколоцерковних тем, мають екзистенціальну природу й стосуються кожного?

Це дуже серйозне питання. Наша проповідь насправді глибоко й однобічно є орієнтована на створення кращого світу, тоді як справді кращий світ уже майже ніколи не згадується. Треба зробити іспит сумління. Напевно, це спроба виходити назустріч аудиторії, говорити їй про те, що входить до її горизонту. Але нашим завданням є поглиблювати цей горизонт, розширяти його й дивитися на останні речі.

Ця тема – як тверда їжа для сучасних людей. Вони воліли б чути практичні відповіді на питання сьогодення, розв’язання щоденних проблем. Але такі відповіді завжди залишаються половинчастими, якщо не дозволяють відчути й визнати, що людина – більша за матеріальне життя, що існує суд, існує благодать і вічність. Ми повинні також знайти нові слова й нові способи, які дозволять людині розбити стіну скінченності.

Ви створили новий термін: "есхатологічний реалізм". Що він означає?

Він означає, що останні речі – це не міраж на кшталт Фати Моргани, не утопія, вони чітко відповідають дійсності. Ми повинні завжди пам’ятати, що Він сказав: "Я повернуся". Це слово – понад усе. Саме тому раніше Меса відправлялася обличчям на схід, обличчям до повертаючогося Господа, що символізувалося сходом сонця.

Тому кожна Меса – це вихід назустріч Тому, Який приходить. І цей прихід у певний спосіб є випереджений: ми йдемо Йому назустріч і Він уже зараз попередньо приходить…

Господь завжди є Тим, Який приходить, і водночас ми готуємося до Його остаточного приходу, саме якщо йдемо назустріч Його милосердю, дозволяючи Йому нас виправляти – це протиотрута від безжальності світу; і це приготування, щоб Він прийшов зі Своїм милосердям […] Важливо, щоб кожна епоха була свідома того, що Господь близько. Що й ми самі, тут і зараз, перебуваємо під судом Господа. Існувала дискусія про подвійний прихід Христа: один у Вифлеємі, а другий у кінці часів – поки св.Бернард з Клерво не заговорив про Adventus medius, переступний прихід, завдяки якому Він періодично й завжди наново входить в історію.

Я думаю, що цим св.Бернард узяв правильний тон. Ми не можемо встановити, коли буде кінець світу. Сам Христос говорить, що ніхто цього не знає, навіть Син. Однак ми повинні завжди залишатися, так би мовити, при Його приході, особливо у стражданнях, бути певні, що Він близько. І знати, що перебуваємо під Його судом за наші вчинки.

Чи слова про загальний суд з Євангелія треба розуміти тільки символічно?

Звісно, ні. Буде справжній Страшний [Загальний] Суд. Людина після смерті підлягає, так би мовити, передостанньому судові. Великий сценарій, зображений передусім у 25 главі Євангелія від Матея, з козлами й вівцями – це алегорія за допомогою уяви. Ми неспроможні уявити собі цю нечувану подію: весь усесвіт перед Господом, уся історія перед Його обличчям. Це повинно бути представлене в образах, завдяки яким нам було б можливо це сприйняти. Але те, який вигляд це матиме, перевищує здібності нашої уяви.

І дуже важливо, що Він є Суддею, що буде справжній суд, що людство буде розділене і що існує реальна можливість бути викинутими геть; і що ніщо не є неважливим. Сьогодні люди мають тенденцію говорити: "А, кінець-кінцем не буде так жахливо. Бог кінець-кінцем не може бути таким". Натомість ні, Він нас сприймає серйозно. Й існування злого – це факт, який залишається й мусить бути засуджений.

Як Ви вважаєте: ми ще можемо врятуватися на цій планеті нашими силами?

У кожному разі, людина неспроможна власними силами керувати історією. Людина зараз перебуває у небезпеці і піддає небезпеці саму себе і світ, сьогодні ж бо це підтверджується й науковими даними. Вона може бути врятована, тільки якщо в її серці ростимуть моральні сили – сили, які можуть прийти лише з зустрічі з Богом. Сили опору. Для цього нам необхідний Він, Інший, Який нам допоможе бути тим, чим ми самі бути неспроможні; і нам необхідний Христос, Який збере нас у спільноту, яку ми називаємо Церквою.

В Євангелії від Йоана Ісус говорить про волю Свого Отця: "Я знаю, що Його заповідь – це вічне життя". Це для цього Він прийшов у світ?

Так, безсумнівно. Щоб ми стали здатні до Бога [capax Dei] й могли увійти до справжнього життя, вічного життя. Адже Він прийшов, щоб ми могли пізнати Істину. Щоб ми могли торкнутися Бога. Щоби двері були для нас відкриті, щоб ми знайшли життя, справжнє життя, яке не підлягає смерті.

(Скорочений переклад "КВ" за виданням Luce del mondo. – Vaticano, LEV, 2010.)

ФОТО:

Папа Бенедикт XVI.

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/