20 РОКІВ ВІДРОДЖЕННЯ

Минулого року парафія св.Йосипа Обручника в Миколаєві відзначила два ювілеї: 115 років від дня відкриття нового храму і 20 років від повернення цієї святині католицькій спільноті.

Храм св.Йосипа в Миколаєві – велична будівля в неоготичному стилі, прикраса міста, – був збудований замість старого, дерев’яного. 1896 року його освятив Його Преосвященство владика Антоній Церр, єпископ Тираспольський.

Одразу після закінчення громадянської війни нова радянська влада почала війну з релігією. Хрести, дзвони, церковна власність – усе реквізувалося, церкви зачинялися під будь-яким приводом, навіть вигаданим. Католицька парафія протрималася до сумнозвісних 30-х. 1934 року було заарештовано настоятеля о.Зиско за стандартним тоді звинуваченням у шпигунстві, а за два роки храм було остаточно закрито. Будівлю храму й парафіяльний будинок було віддано краєзнавчому музею.

Коли розпочалася ІІ світова війна, на святиню чекала трагічна доля. Гітлерівські загарбники влаштували там скотобійню…

Після війни в парафіяльному будинку було відновлено експозицію краєзнавчого музею (там він розташований і досі), а будівлю храму було переобладнано для клуба "Трудових резервів". Дякувати Богові, що ці зміни не торкнулися зовнішнього вигляду: будівля з величними шпилями храмових башт і надалі прикрашала місто.

Початок відродження

За роки радянського панування чимало людей відійшло від Бога: одні просто втратили віру, інші злякалися репресій і не стали передавати Слово Боже. Але були й такі, які зберегли в серцях спогади про відвідини Церкви, дивом пронесли молитву крізь нелегке життя. Ті, які витримали поневіряння, зберегли віру, і коли це стало можливо, почали відносно відкрито збиратися по квартирах.

1989 року зусиллями першого старости О.В. Шидловського та інших парафіян вдалося офіційно зареєструвати католицьку спільноту. Так на початку 90-х років ХХ ст. була створена ініціативна група, яка почала справу повернення храму. 1991 року католикам повернули багатостраждальну святиню.

Храм був у жахливому стані: інтер’єр було знищено, центральна зала була розділена залізобетонним перекриттям на два поверхи… Парафіяни самовіддано почали відновлювати святиню. 1991 року Його Преосвященство владика Ян Ольшанський, нині покійний єпископ Кам’янецько-Подільський (тоді Миколаїв належав саме до цієї дієцезії. – Прим. "КВ"), поновив освячення храму.

З Божою поміччю вірні відбудовували знівечений Божий храм…

Пригадує Вікторія Іванівна Моцик: "Ми всі працювали заради слави Божої, відновлюючи храм. Я і вся моя родина: дочка і син, зять і невістка, онука Вікторія.

Самовіддано працювали не лише парафіяни Марія Федоренко, Валентина Мовчан, Яніна Ганішевська, Олена Шаповалова з матусею, Зося Свиреденко, Марія Поцелуєнко з онукою, Казимир Томашен і багато інших, що їхні імена не пам’ятаю, а й о.Кароль Твардовський (перший настоятель храму).

Одного разу до храму підійшов православний священик о.Володимир і попросив знайти о.Кароля. Виходить о.Кароль – в брудному робочому одязі, обличчя і руки в пилюці. Отець Володимир подає руку, о.Кароль подає свою – і раптом о.Володимир цілує запорошену руку о.Кароля, той поцілував його руку у відповідь… Вони обнялися. Отець Володимир тоді приніс ладан, що його було ще важко знайти. Я була приємно вражена: о.Володимир у чистому одязі не посоромився запорошеного о.Кароля. Ось яку шану віддав той православний священик нашому католицькому. Ми всі єдині у Христі".

Пригадує Цезарина Леонтьєвна Васютинська: "Як св.Франциск почув голос Господа: "Піди і відбудуй Мою Церкву", – так і в наших душах горіло бажання відродити наш храм. Працювали всі, хто як міг. Чергували вночі в храмі, допомагали на будівництві, виносили сміття, годували нашого першого священика о.Кароля і сестру Веславу. Разом зі мною працювали мій зять, дочка й онук Антон.

А з якою радістю я пекла рулети з маком для отця і сестри, які їм дуже сподобались! Чергувала я в храмі з Теофілею Лисецькою, мені було трохи лячно, бо побоювалася щурів, а Теофіля нічого не боялася. Багато хто чергував: Марія Федоренко, Вікторія Моцик, Янина Ганішевська, Марія Поцелуєнко та інші. Треба було підтримувати вогонь у грубці, щоби скоріше підсихали тиньк і побілка.

Кожен додавав свою частку праці та молитов у відродження храму".

Відродження триває. Завдяки Божому Провидінню, замість невідомо куди зниклого органу з німецького міста Бохум, нам подарували старий, але цілком придатний орган, навіть більший за перший. На баштах знову є дзвони, придбано два бічні вівтарі. У планах є придбати ще новий центральний вівтар. Молимося за повне повернення нашої нерухомості та відповідно за нове придатне приміщення для краєзнавчого музею.

20-та річниця повернення храму

18 грудня 2011 р. ми дякували Господу за двадцяту річницю відродження нашого храму. Урочисту Службу Божу очолив Його Преосвященство Броніслав Бернацький, єпископ Одесько-Сімферопольський. Йому співслужили наші парафіяльні отці-христусовці Петро Бротонь і Славомир Хмелецький, Генеральний Вікарій Товариства Ісуса для Закордонної Полонії (христусовців) о.Кшиштоф Гжеляк, Генеральний Вікарій дієцезії о.Франциск Ковач, а також римо-католицькі священики Одесько-Сімферопольської дієцезії Генрих Яворський, Владислав Пєтшик, Даріуш Бала, Станіслав Фірут, Казимир Вуйцяк і місцевий греко-католицький священик Тарас Павлюс. Серед численних гостей були священик УАПЦ Іван Лещик, начальник відділу обладміністрації зі справ релігії О.М. Косташенко й протестанські пастори – Є.Б. Рудницький та І.С. Тишевський.

Були зачитані привітання, найціннішим із яких є привітання з Ватикану від 1 грудня 2011 р.:

"Його Святість Бенедикт XVI молитовно приєднується до вірних римо-католицької парафії св.Йосипа в Миколаєві, котра святкує 20-річчя першої Святої Меси по поверненню храму.

"Парафія,  за визначенням ІІ Ватиканського Собору, "як осередок" дієцезії, є середовищем, де християнин повинен чути, приймати та втілювати поклик Бога до нього. І в цьому дістає підтримку вірою і життям у вірі цілої парафіяльної спільноти. Життя у вірі, що бере початок в активно залученій у життя парафії сім’ї, розквітає від Хрещення до зустрічі з Христом у смерті завдяки щільній співпраці між сім’єю та парафією, що має за мету формацію свідомого і зрілого християнина" (14 січня 1979 р.). Ці слова блаженного Йоана Павла II визначають перспективу життя парафій як нових, так і тих, що тішаться великим досвідом.

Святий Отець Бенедикт XVI висловлює надію, що річниця, яку святкує спільнота, спричиниться до відновлення духовного життя в родинах і укріплення віри всіх парафіян. Його Святість у молитві доручає Богу священиків і вірних парафії та всім уділяє апостольське благословення.

З повагою, Архієпископ Анджело Беччу".

Його Преосвященство єпископ Броніслав під час Літургії слова у проповіді висловив радість від витривалості у вірі наших старших вірних, завдяки чиїй героїчній боротьбі й наполегливій праці храм був повернутий та став придатним для Богослужінь. Він навчав підтримувати той дух витривалості у вірі, передавати його своїм нащадкам. Владика звернув увагу, що церковне приміщення з кожним його приїздом стає кращим, і висловив надію на продовження цієї хорошої традиції.

Важливою подією під час Святої Меси стало урочисте призначення чотирьох нових лекторів (тобто осіб, які читають Святе Письмо під час Літургії. – Прим. "КВ"): Павла Бардовського, Євгена Грабовського, Владислава Томашена і Дмитра Шевченка. Єпископ провів урочистий обряд, призначаючи кожного окремо, поздоровив їх і висловив їм свої побажання.

Коли надійшов час Євхаристійної Літургії, то честь очолити урочисте приношення дарів була надана нашим улюбленим і шановним старшим вірянам, які брали участь у відновленні храму від самого початку.

По завершенні Святої Меси вірні довго не розходилися, ділилися враженнями, розглядали світлини на стендах про історію і сьогодення нашої парафії. Ветеранам цікаво було пригадати (а "молодим" парафіянам – вперше побачити), якими молодими, бадьорими і завзятими були прихожани наприкінці 80-х – на початку 90-х років, чиїми руками з "двоповерхового" приміщення клубу "Трудових резервів" поставала головна літургійна зала, що її ми бачимо на цих фото.

За це велика подяка причетним до створення стендів, хто збирав світлини, хто робив рамки, хто писав та друкував спогади і пояснення, хто збирав усе це докупи, не шкодуючи власних зусиль і часу.

Особлива подяка нашому хору, що прикрасив своїм співом наше свято.

І. СТРЕЛКОВСЬКИЙ,

Л. ТЕРЕЩЕНКО

ФОТО:

Храм св.Йосипа в Миколаєві

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/