ПРО КРИЗУ ПОКЛИКАНЬ

Узагалі-то, криза існувала завжди. Як писав іспанський філософ і письменник Хосе Ортеґа-і-Ґасет (1883–1955): "В епоху кризи часто постави є фальшивими або удаваними. Буває так, що ціле покоління облудно захоплюється мистецькими стилями, доктринами чи політичною діяльністю і робить це лише заради того, аби хоч якось заповнити пустку, що виникла на місці справжніх переконань…"

То як зарадити кризі в Церкві, кризі священицьких покликань? Чи існує якийсь вихід? І взагалі – хто винен у кризі?

Обережно: останнє питання є пасткою, викликаною нашим менталітетом. І, напевно, недаремно Папа Бенедикт ХVІ, звертаючи увагу на роль світських осіб, каже: миряни повинні нести "спільну відповідальність" за Церкву… А "співпраця у відповідальності вимагає зміни менталітету" (10 серпня 2012 р.).

Щодо кризи покликань о. Марек Дзівіцкі каже: "Ніхто з нас не може напевно сказати, скільки насправді існує покликаних осіб. Радше ніколи так не буває, що всі покликані відкривають і реалізують свої покликання. Деякі замало працюють над власним розвитком і замало вимагають від себе, щоб відповісти на дар покликання. Інші ж, своєю чергою, збиваються зі шляху покликання під впливом середовища, у якому живуть: однолітки, медіа, панівна ідеологія або навіть хтось із близьких".

"Існує чимало причин сучасної кризи покликань: демографічне становище, розбиті родини, ослаблення релігійних практик, душпастирські занедбання, а передусім відсутність свідчень священицького життя", – це слова з документа Конгрегації католицького виховання, оприлюдненого у Ватикані 25 червня 2012 р.

У першій частині документа розглянуто актуальне становище з покликаннями. Криза панує передусім у західній цивілізації. Натомість в Азії та Африці кількість покликань постійно зростає. 

Але й деякі американські дієцезії вже виходять із кризи. Наприклад, у семінарії Бостона цього року забракло вільних місць. На думку кардинала Грохолевського, префекта Конгрегації, це свідчить про те, що найкращі покликання народжуються саме в тяжких умовах: "А отже, головною причиною кризи покликань є не зовнішні причини, а лише помилкове розуміння ідентичності священства". Власне, про це каже Папа – про зміну менталітету. І саме цій темі присвячений ключовий розділ згаданого документа.

"У Європі головною причиною кризи священицьких покликань є нерозуміння священицької ідентичності як духовними особами, так і світськими, – каже кардинал-префект. – Вважається, що все, що робить священик, може зробити й світська людина. Тому сьогодні ми мусимо зрозуміти та окреслити для себе, ким  є священик. Ми також мусимо зрозуміти необхідність священства для розвитку Церкви. Гадаю, що саме над цим потрібно працювати у Європі. Бо людей приваблюють чисті ідеали, якими живе священик".

Стосовно можливих шляхів вирішення проблеми документ містить ряд рекомендацій. Передусім Святий Престол нагадує про відповідальність, яка лежить на єпископі, а також про центральну роль молитви всієї спільноти Церкви. Рекомендовано повернення до перевірених методів пробудження покликань: організації групи міністрантів, так званих нижчих (малих) духовних семінарій. Своєрідною новиною натомість є поцінування ролі волонтаріату. "Цей досвід безкорисливого служіння для багатьох майбутніх священиків став важливим періодом розпізнання [покликання]", – читаємо у ватиканському документі.

Отже, як вважає о. Марек Дзівіцкі, "Немає кризи покликань, і немає людей без покликань, бо Бог, який кличе, ніколи не має кризи. Кризу можуть переживати тільки ті, кого покликано…"

Підготувала Ірина ОСТРОВСЬКА

ФОТО:

Для пробудження покликань Ватикан рекомендує повернутися до практики вишколу в малих семінаріях. Як показує статистика, в Азії, де число покликань зростає, від малих семінарій відмовлятися не поспішають

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/