НАДІЯ ДЛЯ СВІТУ

Коли 2000 року помер о.Юзеф Тішнер (Józef Tischner), Йоан Павло ІІ надіслав телеграму, де писав, що покійний був людиною Церкви, завжди переймався тим, щоб, захищаючи правду, не забути про людину. І блаженний папа мав право на ці слова, адже вони зналися ще як отець-професор етики Кароль Войтила та студент Тішнер, який захоплювався філософією…

Студентські часи, прийняття свячень у нелегкі для Церкви в Польщі 50-ті роки ХХ століття – надалі о.Юзеф Тішнер, сучасник ІІ Ватиканського Собору, зумів поєднати блискучу наукову діяльність у галузі філософії та мудре душпастирство, що охоплювало різні кола людей та різноманітні ініціативи.

Нижче подаємо уривки з інтерв’ю о.Тішнера, де він пояснював значення Пастирської конституції про Церкву в сучасному світі "Радість і надія" (Gaudium et spes).

Ця конституція є соборним документом, який, певно, набув найбільшого розголосу. Вона починається знаменними словами: Gaudium et spes, тобто "радість і надія". Здається, не випадково "смуток і тривога" опинилися на другому місці в описі почуттів сучасних людей. Це був свідомий вибір Собору – шукати у світі добро, не засуджуючи. Якби Собор мав місце сьогодні, то послідовність цих слів була би такою самою чи вони розташувалися б у зворотному порядку?

Можливо, документ починався би з якогось заклику до відповідальності, але гадаю, що соборний вибір назви Gaudium et spes випливав з усвідомлення початку істотної віднови релігійного життя в Церкві. Дособорна Церква впала духом, її характеризував високий рівень антипатії… Неправда, що криза в Церкві почалася після Собору. Криза почалася набагато раніше, і Собор мав стати відповіддю на кризу.

У чому полягала ця криза?

Передусім у тому, що Церква втрачала вагу на кожному щаблі суспільного життя, навіть релігійного. Якщо, наприклад, взяти науку, то Церква не сприймала повідомлень про найважливіші досягнення сучасної науки. Суперечка з Галілеєм, по суті, постійно тривала. Якщо йдеться про політику, то Церква не знала, як погодитися з демократією, а особливо з ідеєю про права людини. У релігійній сфері зростала зацікавленість іншими релігіями. На відміну від Середньовіччя, за наших часів у середовищі Церкви не виникло жодної серйозної інтелектуальної течії. Перед Собором Церква нагадувала музей, який жив здебільшого своїм власним внутрішнім життям. […]

Якщо так, то звідки тоді назва Gaudium et spes? Адже ці слова недарма стоять на першому місці, вони дали назву документу, це своєрідний заклик…

Собор був утіленням надії на зміну, виразом переконання, що Церква, християнство, Євангеліє мають усі можливості зарадити кризі. Соборна радість – це ніби радість лікаря, який винайшов ліки. Він радіє не з хвороби, а зі свого винаходу. Також у словах "радість і надія" відображено сенс, що його Собор надав євангелізації. Було відкрито, що в багатьох рухах, які, здавалося б, були проти Церкви, по суті, є певний дух Євангелія. Собор визнав це відкриття за знак часу.

Знаки часу – це зерна Євангелія, розпорошені поза Церквою. Перед цим істотною проблемою було те, чи є спасіння поза Церквою. Ця проблема розширилася до питання: чи поза Церквою взагалі є якесь добро? І Церква відкрила, що все ж таки є. […]

Чи було важливо для польських католиків, що скаже Собор?..

[…] Загалом широке душпастирське відкриття Собору в Польщі розпочалося тільки разом із літургійною реформою. Літургія рідною мовою була в Польщі найважливішим плодом Собору. Це істотно змінило релігійну ментальність. До Собору пересічний католик тримав у голові кілька абстрактних, холодних формул, здебільшого шість правд віри, якими описував свою віру. Натомість після реформи в релігійні уявлення увійшли великі релігійні символи, великі метафори, великі образи Старого і Нового Завіту. […]

Як Ви вважаєте, чи Gaudium et spes не вирізняється надто емоційним підходом до релігійності?

Можливо, трохи так, але це не суттєво. Документ просякнутий реальними речами. Це плід ретельної праці. Бо історія Gaudium et spes є двоїстою: це сам документ та те, що з нього реалізовано в житті Церкви. Опосередковано через GS  цілий Собор, а заразом і Церква стали цікавішими, урешті-решт, більш цінними для навколишнього світу. Перед тим світом ніхто не опікувався… А тепер Церква дала світові надію.

Збігнев НОСОВСЬКИЙ, Славомир СЛОВІНСЬКИЙ

Опубліковано в: Dzieci Soboru zadają pytania. – Warszawa: Więź, 1996. Переклад і адаптація – "КВ". Публікується зі значними скороченнями.

ФОТО:

Отець Юзеф Тішнер

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/