"…Він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім
гріха" (Євр 4, 15).
Зараз, у
Різдвяний час, ми особливо переживаємо те, що Сам Господь сходить до нас із Небес,
стає людиною, прагне бути ближчим до нас, стати нашим другом. Він зазнав
усього, подібно як ми, Його творіння, проте є одне "але", і це "але"
– гріх.
Споглядаючи життя
Ісуса, ми щоразу переконуємося у Його святості та непохитності, іноді – навіть
радикальності, у Його любові та милосерді до кожної людини, незалежно від віку,
статі, зовнішності, роду діяльності. Це слугує доказом того, що Ісус є вірним Своєму
Отцеві Небесному в кожному Своєму вчинку; навіть переживаючи страшні спокуси в
пустелі, у Гетсиманському саду, на хресті, Господь не відступає від Того, Хто Його
послав для спасіння людства. Він постійно перебуває в молитві, знаючи, що
тільки в силі Отця Він знайде міць, утіху та силу знести всі терпіння.
Ми також
наражаємося на спокуси щодня, подібно до Христа в пустелі, але чи завжди ми
здатні протистояти їм, як це робив Він, у цей момент обрати Бога, а не кумира,
відстояти високі ідеали, зберегти своє сумління чистим?
Папа Бенедикт XVI
у своїй книзі "Ісус із Назарета" зазначив: "Суттю всіх спокус […]
є пропозиція відсторонитися від Бога й сприйняти Його як другорядного – у порівнянні
зі всім тим, що видається нам нагальнішим, – якщо не як зайвого і шкідливого. Упорядкувати
світ власними силами, без Бога, будувати на своїй основі, визнавати за
дійсність лише політичні й матеріальні реалії, а Бога полишати як ілюзію – це
спокуса, що загрожує нам у різноманітних формах".
Піддаючись
спокусі – падаємо. Відкидаючи Бога – перекреслюємо все добро, яке чинимо,
ламаючи свої життєві ідеали. Але, якщо задуматися, чи справді тим ідеалам ми
служимо? Чи справді Господь щодня є в нас на першому місці? Чи Христос є для
нас взірцем у боротьбі з нападами диявола? Можливо, ми просто ховаємо свою
справжню суть за різноманітними масками, залежно від життєвих обставин; хочемо
показати іншим, які ми є "правильні", "побожні", "сильні",
"стійкі"… Натомість під час страждань Господь допомагає нам побачити
свою безпорадність, немічність, правду про себе самих, зриває наші маски,
розвіює ілюзії та дає зрозуміти, що головні цінності є тільки в Нього, – потрібно
просто не боятися їх прийняти як дар.
У боротьбі з
сатаною Ісус переміг. Ми також можемо це зробити, але спочатку необхідно
усвідомити, що без Бога ми це зробити не зможемо.
Різдвяний час є
чудовою нагодою запросити Ісуса до свого життя, запросити в найтемніші закутки
своєї душі, дозволити Йому пролити туди Своє світло. І коли поставимо Бога на
перше місце, то всі наші цінності, ідеали, переконання посядуть власні полиці,
і тоді маски будуть непотрібні, адже ми будемо справжні, не фальшиві, і жодна спокуса
не буде нам страшною, адже: "Коли Бог за нас, хто проти нас?" (Рим 8,
31)
Ольга ГРИБ, Рух Чистих
Сердець
(Києво-Житомирська
дієцезія РКЦ в Україні)
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар