ЦЕРКВИ SUI IURIS

Оскільки останнім часом збільшилася кількість різного роду непорозумінь щодо поняття "Церква sui iuris", публікуємо опрацювання церковного цензора "КВ", о.Петра Балога, на цю тему. 

Церква sui iuris – це автономна Церква зі своїми законами, тобто керується своїми законами, які сама створила для себе або отримала від вищої влади. У Православній Церкві існує різниця між "автономною Церквою" та "автокефальною Церквою". Автокефальна сама обирає свого голову і підпорядковується лише Вселенському Собору. У Східних Католицьких Церквах такими є Патріарші Церкви, які самі обирають свого голову і підпорядковуються Папі.

Тобто кожна автокефальна Церква (а в католицькій традиції і автономна) є Церквою sui iuris, наприклад Римська Церква, яка має своє право – Кодекс канонічного права (ККП), хоча вона й не є патріаршою Церквою – такою, як це визначено в Кодексі канонів Східних Церков (ККСЦ), бо її структура інша (з огляду на главу Церкви – Папу, який, окрім Латинської, одночасно є головою Вселенської Церкви).

Треба також відрізняти поняття "Церква sui iuris" від "обряд sui iuris". Також варто зазначити, що властивим терміном було б "партикулярна Церква", однак Східний Кодекс вживає в основному "Церква sui iuris".

Кодекс визначає Церкву sui iuris таким чином: це "спільнота вірних, об’єднана ієрархією за нормами права, яку найвища влада Церкви виразно або мовчки визнає як свого права" (кан. 27). Обряд уже не належить до визначення sui iuris.

"Церква sui iuris" може мати свою територію, а може й не мати, тому термін "місцева Церква" не завжди дорівнює "Церква sui iuris". Будь-яка "Церква sui iuris" може бути розсіяна по всій землі, подібно як Латинська Церква, яка також не є "місцевою". Тому більшість Східних Церков не є "місцевими". Прикладом sui iuris на Сході може бути теж ставропігійний монастир, який не залежить від іншого монастиря, має своє право й обирає свого голову (ігумена).

Те, яка Церква є Церквою sui iuris, визначає або Вселенський Собор, або Папа Римський (у Православній Церкві вистачить визнання всіх Церков-Сестер).

Згідно з Кодексом Східних Церков, є чотири ранги Церков sui iuris: Патріарша Церква, Верховна архієпископська Церква, Митрополича Церква (належить відрізняти від митрополій у складі патріархатів чи Верховних Архієпископств) та інші Церкви (наприклад – єпархія чи екзархат). Ці Церкви мають різний ступінь автономії (найвищий – у патріаршої, найнижчий – в останніх), однак вони мають рівну гідність, тому що всі ці Церкви рівною мірою доручені пастирській опіці Римського Архієрея.

Варто ще додати, що термін sui iuris застосовується також для місій, які хоч і не мають достатньої підтримки духовенства для створення апостольської префектури, але з різних причин мають автономію, і, отже, не є частиною будь-якої єпархії, апостольського вікаріату або префектури. У 2004 році було 11 таких місій: три в Атлантиці – Кайманові острови, острови Теркс і Кайкос та острів Святої Єлени; острів Вознесіння та Трістан-да-Кунья; два в Тихому океані – Фунафуті (Тувалу) і Токелау; і шість в Центральній Азії – Афганістан, Баку (Азербайджан), Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан.

Нижче подані конкретні Церкви sui iuris, згідно з чотирма категоріями в ККСЦ (роком заснування, кількістю вірних, головним містом, країнами розташування).

Патріарші Церкви:

 

– Коптська Католицька Церква (1741): 163849 чол., Каїр, Єгипет;

– Маронітська Католицька Церква (об’єднання переутверджене 1182): 3 105278 чол., Бкерке, Ліван; Кіпр, Йорданія, Ізраїль, Палестина, Єгипет, Сирія, Аргентина, Бразилія, США, Австралія, Канада, Мексика;

– Сирійська Католицька Церква (1781): 131692 чол., Бейрут, Ліван; Ірак, Йорданія, Кувейт, Палестина, Єгипет, Судан, Сирія, Туреччина, США, Канада, Венесуела;

– Вірменська Католицька Церква (1742): 375182 чол., Бейрут, Ліван; Іран, Ірак, Єгипет, Сирія, Туреччина, Йорданія, Палестина, Україна, Франція, Греція, Латинська Америка, Аргентина, Румунія, США, Канада, країни Східної Європи;

– Халдейська Церква (1692): 418194 чол., Багдад, Ірак; Іран, Ліван, Єгипет, Сирія, Туреччина, США;

– Мелькітська Греко-Католицька Церква (1726): 1 346635 чол., Дамаск, Сирія; Ліван, Йорданія, Ізраїль, Єрусалим, Бразилія, США, Канада, Мексика, Ірак, Єгипет, Судан, Кувейт, Австралія, Венесуела, Аргентина.

Церкви Верховного архієпископства:

 

– Сиро-Маланкарська Католицька Церква (1930): 412 640 чол., Трівандрум, Індія; США;

– Сиро-Малабарська Католицька Церква (1663): 3 902089 чол., Ернакулам, Індія; Близький Схід, Європа і Америка;

– Румунська Греко-Католицька Церква (1697): 776529 чол., Блаж, Румунія; США;

– Українська Греко-Католицька Церква (1595): 4 223425 чол., Київ, Україна; Польща, США, Канада, Великобританія, Австралія, Німеччина, Скандинавія, Франція, Бразилія, Аргентина.

Митрополичі Церкви:

 

– Ефіопська Католицька Церква (1846): 208093 чол., Аддис-Абеба, Ефіопія; Ерітрея;

– Русинська Візантійська Католицька Церква (1646) – sui juris – митрополія, єпархія і апостольський екзархат: 594465 чол., Ужгород, Україна; Пітсбург, США; Чеська Республіка;

– Словацька Греко-Католицька Церква (1646): 243 335 чол., Пряшів, Словацька Республіка; Канада.

Інші Церкви sui iuris:

 

– Албанська Католицька Церква (1628) – апостольська адміністрація: 3510 чол., Албанія;

– Білоруська Греко-Католицька Церква (1596) – ієрархія в наш час не встановлена: 10000 чол., Білорусь;

– Болгарська Католицька Церква (1861) – апостольський екзархат: 10107 чол., Софія, Болгарія;

– Хорватська Греко-Католицька Церква (1611) – єпархія та апостольський екзархат: 21480 чол. – Крижевці, Хорватія; 22653 чол. – Руски Крстур, Сербія; Чорногорія;

– Грецька Католицька Церква (1829) – два апостольських екзархати: 2325 чол., Афіни, Греція; Туреччина;

– Угорська Греко-Католицька Церква (1646) – єпархія та апостольський екзархат: 290000 чол., Ньїредьгаза, Угорщина;

– Італо-Албанська Католицька Церква (ніколи не відділена) – дві єпархії та територіальне абатство: 63240 чол., Італія;

– Македонська Греко-Католицька Церква (1918) – апостольський екзархат: 11491 чол., Скоп’є, Македонія;

– Російська Греко-Католицька Церква (1905) – два апостольських екзархати, у наш час без будь-яких відомих ієрархів: Росія, Китай, на сьогодні близько 20 парафій і громад, розкиданих по всьому світу, у тому числі п’ять у самій Росії, на відповідальності єпископів з інших юрисдикцій.

За матеріалами "Путівника по Східному Кодексу" Дж. Недунґата та церковно-історичного довідника Рональда Робертсона "Східні Християнські Церкви"

На фото вгорі: Блаженніший Мар Георг Аленчеррі – Верховний архієпископ Ернакулам-Ангамалі, глава Сиро-Малабарської Церкви і кардинал

ПІДПИС ПІД ДРУГЕ ФОТО:

Блаженніший Ігнатій Мусса I – попередній Патріарх Сирійскої Католицької Церкви, кардинал. У 2000-2007 рр. був префектом Конгрегації для Східних Церков

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/