У ПРИСУТНОСТІ ХРИСТА

Минулого року 21 травня помер один із героїв книги "Діти Собору ставлять питання" – отець-єзуїт Яцек Болевський (на фото). Він довгий час вивчав догматичну теологію, викладав на Папському теологічному факультеті у Варшаві, був провідним фахівцем із питань ставлення до нехристиянських релігій у контексті Собору. Цю історичну на сьогодні розмову провели Тереза Терчинська, Аліція Висоцька і Славомир Совінський.

Що надихнуло отців Собору створити Декларацію про нехристиянські релігії? Відомо, що спочатку вона навіть не планувалася.

Коли ми запитуємо про передісторію цього документа, треба виходити з Догматичної декларації про Церкву. Вона говорить про Церкву Христа, яка перебуває в Католицькій Церкві, тобто є в ній, але нею не обмежується. У другому розділі, що говорить про народ Божий, указані різні ступені належності до Церкви. Йдучи від центру, тут перераховуються по черзі: католики, які "увійшли до повноти", потім катехумени, які "прагнуть увійти", а також християни, які визнають те саме Євангеліє, але серед них ще немає повної згоди. Потім документ згадує юдеїв, які є немовби корінням християнства, потім тих, хто визнає Творця, тобто мусульман, а далі говорить загалом про інші релігії.

На якій позиції стояла Церква щодо інших релігій до ІІ Ватиканського Собору і що нового привніс Собор?

Протягом століть цієї справи взагалі не торкалися. Церква була сконцентрована на Європі внаслідок дуже вузького розуміння своєї місії, але так не було від початку. Уже в ранній Церкві, наприклад у св.Павла, можна знайти різні постави. Також і Отці Церкви пробували використати в християнстві грецьку культуру.

Багато говориться про те, що треба євангелізувати, а не вести діалог. Чи існує напруга між такими позиціями?

Поняття "місії", "євангелізації" і "діалогу" дуже тісно пов’язані між собою. Євангелізація в глибшому сенсі – це проголошення Христа. Треба відкритися Христу, і не лише Тому, Якого я пізнаю у своїй релігії, а й Тому, Який діє в іншій людині. Коли Христос проголошував Євангеліє юдеям, то Він звертався здебільшого до людей релігійних. Вони потребували лише розкриття істини про Бога, що Він – близько і в особливий спосіб об’являється в Ісусі. У нашому проголошуванні Христа прибічникам інших релігій нам можна припустити, що Він і раніше діяв у цих релігіях.

Чому Церква, так доброзичливо налаштована до інших релігій, є непримиренна щодо сект, навіть парахристиянських (прим. пер.: ідеться про напрями, що приймають деякі положення християнства, але не належать до традиційних конфесій, приклад – мормони)?

Якщо йдеться про секти, які відщепилися від християнського стовбура, у настанові Церкви може бути острах, щоб інші християни не пішли цим шляхом. Але важливо відрізняти секти від великих світових релігій, які треба розуміти поважно, адже за ними стоїть тривала традиція. Факт, що вони утримуються протягом стількох століть, свідчить про те, що це не якась там мода.

Чи є новою релігією "нью-ейдж"?

Це складно назвати релігією в традиційному значенні, йдеться радше про багато розмаїтих рухів як реакцію на однобокість сучасної західної цивілізації, яка підкреслює роль науки та промислового розвитку. Але така реакція не є цінністю сама по собі, тому той, хто, протестуючи проти цивілізації, шукає якоїсь туманної духовності й змішує елементи різних релігій – не на доброму шляху. До релігії приходять не через пошук спільного знаменника, а через глибший досвід однієї релігії, який дає наслідки в житті.

Чи є спасіння поза Церквою?

У Божому плані спасіння завжди здійснюється через Церкву або завдяки Церкві. Тобто навіть там, де хтось, здавалося б, перебуває поза Церквою, спасіння він отримує також завдяки Церкві, хоча й не тільки.

Чи від тих, хто впізнає в католицькій вірі істину одкровення, можна й треба вимагати, щоби вони увійшли до Католицької Церкви?

Ця вимога походить від Бога, через совість. Найважливішим є навернення, або розрив із гріхом. А воно – відповідь на досвідчення Божої любові. Остаточним імпульсом є благодать, яка діє в людині. Це вона має вирішити, чи вимагає від неї Бог входження до Католицької Церкви.

А який, на Вашу думку, вигляд мають перспективи християнства у світі, де щоразу більше людей визнають нехристиянські релігії?

Кількісно християни, напевно, не будуть у майбутньому найчисленнішою групою. Але й у Євангелії видно, що йдеться не про кількість, а про якість. Християни мають бути сіллю землі, а для солі важлива не кількість, а те, щоби залишилася сіллю. Можливо, тоді християнство повніше зрозуміє свою місію в світі – не релігії-тріумфатора, яка домінує в цивілізаційному сенсі й чекає, щоби інші до неї долучилися, – але дивитиметься на себе з більшою покорою.

Уривок із книги Dzieci soboru zadają pytania. Pod redakcją Zbigniewa Nosowskiego. Biblioteka Więzi, Tom 89. Переклад із польської, адаптовано для "КВ".

ФОТО:

Яцек Болевський (1946-2012)

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/