Ювілейного для
Львівської архідієцезії 2012 року неможливо не згадати видатну постать Петра
Скарги – невтомного захисника віри й культурних цінностей, письменника-полеміста,
релігійного та політичного діяча, проповідника. 27 вересня 2012 р.
виповнилося чотири століття з того дня, як він відійшов до вічності.
За рішенням польського
Сейму, весь 2012 рік був проголошений Роком Скарги, а польська та українська
історія переплетені дуже міцно. Свої священицькі свячення Петро Скарга
(Повенський) отримав із рук львівського архієпископа 1564 року й був
призначений каноніком та проповідником львівського кафедрального собору.
Він народився 1536 р.
у Польщі у шляхетній родині. Цей син польського народу щиро непокоївся долею
руського народу та занепадом розколотої Церкви. Відчуваючи гостру потребу в
місійній праці серед людей, як він сам казав, "зведених"
протестантськими доктринами, Скарга вирішив вступити до Товариства Ісуса,
перемігши труднощі, вагання та спротив родини. Вступ до новіціату відбувся в
Римі, через місяць по смерті св. Станіслава Костки, у тій самій спільноті –
у гроні найближчих учнів св. Ігнатія Лойоли. То був період найбільшого
розквіту Ордену, коли розвивалося молитовне зосередження, аскеза "Духовних
вправ", героїчна самопосвята єзуїтських місіонерів.
Наслідуючи Ісуса та
Богородицю, Скарга "захоплював" слухачів своїми проповідями, що
завжди мали відображення у його житті. Про служіння на амвоні він казав: "Проповідник
мало збудує проповіддю, якщо сам живе погано". Готуючись до проповіді, він
просив Бога про допомогу та відправляв покутне бичування. У його мові сяяли
глибина думки та багатство досвіду.
Непокоячись через розкол
Церкви, він пише працю "Про єдність Церкви Божої під єдиним пастирем та
грецький і руський від цієї єдності відхід". Подаючи причини сумного стану
православ’я, він різко критикує поганські звичаї, що панували в українському
народі. Як же актуально це звучить і сьогодні, коли бачимо безліч проявів
язичництва, а різні медіа закликають до його відновлення з метою буцімто
відродження національної ідентичності! Петро Скарга бачив майбутнє українського
народу лише у християнстві та в єдності з Римом. Саме тому він став одним із
ключових діячів так званого "унійного руху", спрямованого на
відновлення єдності Київської митрополії зі Святим Престолом.
До сьогодні неоціненною є
його роль як провідного представника Контрреформації у Польщі, філантропа, який,
турбуючись про добро батьківщини, мав відвагу відкрито вказувати на поширені
помилки, таврувати найбільші польські вади.
Головну умову відбудови
сильної держави він вбачав у викоріненні єресей. Його "Промови до Сейму"
були перевидані багато разів, але не втратили своєї актуальності. Виразним
прикладом може послужити цей уривок, що порівнює вітчизну з кораблем: "Коли
корабель тоне, а буря перевертає його, нерозумний клумаки свої та скриньки
переглядає та на них лежить і думає, що себе любить. Але корабель, якщо про
нього не потурбуватися, з усім своїм добром має втонути. А якщо свої скриньки
та усе майно, що має на кораблі, він полишить і з іншими разом забереться до рятування
корабля, забувши про все своє, тільки тоді всю власність свою врятує і здоров’я
своє збереже". На закиди, що, мовляв, негоже священику втручатися до
політики, Скарга відповідав: "Скаже хтось, що священик втручається до
політики. Втручається і має втручатись, тільки не в справи урядові, але щоб її
не знищили гріхи, щоб викоренені з неї були, а душі людські в ній не гинули".
Сам Скарга провадив дуже
вбоге життя, усе майно роздавав бідним. Маючи багато обов’язків, він не забував,
що насамперед є священиком: встигав відвідувати хворих та приречених на смерть,
а також багато часу присвячував поглибленню своїх знань. Слідкував за релігійними
подіями в Польщі та за кордоном, тому бачив, до якої духовної пустки призводить
зростання впливу першої революції – Реформації. З
величезною ревністю боровся він із єресями, не лякаючись численних фальшивих
звинувачень, образливих лайок та навіть погроз, бо прагнув тільки Божої слави.
Завжди вірний син
Вселенської Церкви, Петро Скарга приписував своє покликання заступництву
Пресвятої Богородиці. У молитві він звертався до Неї: "Це Ти віддала мене
на службу до свого Сина. Прошу Тебе, зроби так, щоб Ти не соромилася за мене
перед Ним".
Ангеліна ВЄСЛОЦЬКА
ФОТО:
Петро Скарга: "Проповідник
мало збудує проповіддю, якщо сам живе погано"
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар