ДIТИ – СПАДЩИНА ГОСПОДНЯ

Давним-давно Давид-псалмопівець співав, що "Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода!" (Пс. 126,3) Це було за тих часів, коли дітей щиро вважали не просто даром від Бога, а Божим благословенням; відсутність дитини була трагедією для родини. Здається, що сьогодні все змінилося, але й досі не зникли люди, які передають життя не згідно зі своїми планами, а згідно з планом Божим…

ХХ сторіччя відкрило епоху демографічної зими. Мати навіть більше трьох дітей – божевілля для звичайних людей. Але ця історія не про "звичайних".

Троє дітей – це багато. А 21?..

1926 рік, Італія. Пара бере шлюб. Нареченому вже сорок, він працює шкільним вчителем. Молода й справді дуже юна – їй всього дев’ятнадцять. Вони ще не знають, що встигнуть зіграти золоте весілля, адже їхній шлюб триватиме аж до смерті одного з них. Всього Бог відведе цьому союзу 52 роки.

Місцем проживання наших героїв, а звати їх Сеттіміо Манеллі та Лічія Гуаландріс, стане Рим. Господь Бог дасть їм 21 дитину, з яких дорослого віку досягнуть лише 13. Пан Сеттімо з часом зі шкільного вчителя стане директором школи, але навіть на директорську зарплату родину, яка дедалі збільшувалася, втримувати було важко.

Добрим другом численної родини був отець Піо – він щиро шанував подружжя за відкритість на дар життя, за свідоме та обґрунтоване християнство. А Манеллі вчилися від св.Піо довіри до Божого Провидіння: коли в домі 13 діток, молитва "Хліб наш насущний дай нам сьогодні…" сприймається більш практично, ніж деінде.

Бог плідності

В той час, коли мати ще ходила за найменшими дітьми, старшого сина Манеллі, Стефано Марію, Бог вже готував до створення власної родини, але іншої – чернечої. Так виникла францисканська чернеча родина Непорочної Діви Марії, спадкоємиця духовного багатства св.Максиміліана Марії Кольбе. Другий син Манеллі, Піо, відчув покликання до подружнього життя. А ось сім з його дев’яти дітей обрали священство або монашество. Ось вам і ілюстрація до теми про покликання: будуть здорові родини, буде й щедрий "врожай" здорових покликань.

Коли стало відомо про беатифікаційний процес багатодітного подружжя, польський публіцист Тома Терліковський (Tomasz P. Terlikowski) цікаво висловився з цього приводу: "У світі, де трійко дітей – це вже багатодітність, а двійко – це максимум можливостей для більшості католиків, обов’язковим є свідчення, що Бог є Богом плідності. (…) Це подружжя показало нам, який вигляд має справжня відкритість на Божу волю, у чому полягає благословення, і як жити в подружжі благословенням плідності". Ось так безапеляційно стверджує пан Терліковський. Бог дає плідність – і подружжя має жити нею, спів-творити разом з Ним цей світ.

Одна історія з життя о.Піо

СПАСИТЕЛЬНА ЄДНІСТЬ

Якось довелося читати кілька праць різних буцімто католицьких богословів про те, що, мовляв, Церква сьогодні є поділена, зранена тощо, і ніби через це вона страждає від проблем та негараздів. Оскільки щонеділі ми сповідуємо віру у "Єдину Вселенську та Апостольську Церкву", мимоволі замислишся: хто, коли і чому вирішив, що Церква є поділена?

Часто у літературі різного типу (між іншим, і серед католицьких авторів) зустрічається твердження, що 1054 року, в момент т.зв. розколу поміж Римом та Константинополем, Церква поділилася на православну та католицьку. Щоб одразу розставити крапки над "і", визначимося: Вселенська й Апостольська Церква була, є і буде ЄДИНОЮ І НЕДІЛИМОЮ хоч до 1054 року, хоч після. Натомість тоді відбувся поділ християнства, який довершився у Середньовіччі. Пізніше прийшов час Реформації та виникнення протестантизму – знову ж таки, це був вже черговий поділ християнства, а не Церкви. Церкву розділити або зруйнувати неможливо: "Ісус сказав до нього: […] Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають" (пор.Мт 16, 17-18).

Один Бог, одна віра, одне хрещення

Коли 2000 року Конгрегація Віровчення видала декларацію Dominus Iesus [Господь Ісус] про єдиність та спасительну вселенськість Ісуса Христа та Церкви, це наробило галасу як у православному, так і в протестантському середовищі. Адже декларація недвозначно стверджувала, що повнота благодаті та істини належить Католицькій Церкві. Таким чином, існує єдина Церква Христова, яка перебуває в Католицькій Церкві, керованій Наступником св.Петра та тими єпископами, які перебувають у євхаристійному сопричасті з ним (пор.Dominus Iesus,16-17).

Католики мають ясно усвідомлювати, що Церква, заснована Христом, і Католицька Церква – це одна й та сама Церква, історично і по суті незмінна. Існує Єдина Церква – і джерело цієї єдності у Єдиному Бозі.