Часто у літературі різного типу (між іншим, і серед католицьких авторів) зустрічається твердження, що 1054 року, в момент т.зв. розколу поміж Римом та Константинополем, Церква поділилася на православну та католицьку. Щоб одразу розставити крапки над "і", визначимося: Вселенська й Апостольська Церква була, є і буде ЄДИНОЮ І НЕДІЛИМОЮ хоч до 1054 року, хоч після. Натомість тоді відбувся поділ християнства, який довершився у Середньовіччі. Пізніше прийшов час Реформації та виникнення протестантизму – знову ж таки, це був вже черговий поділ християнства, а не Церкви. Церкву розділити або зруйнувати неможливо: "Ісус сказав до нього: […] Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають" (пор.Мт 16, 17-18).
Один Бог, одна віра, одне хрещення
Коли 2000 року Конгрегація Віровчення видала декларацію Dominus Iesus [Господь Ісус] про єдиність та спасительну вселенськість Ісуса Христа та Церкви, це наробило галасу як у православному, так і в протестантському середовищі. Адже декларація недвозначно стверджувала, що повнота благодаті та істини належить Католицькій Церкві. Таким чином, існує єдина Церква Христова, яка перебуває в Католицькій Церкві, керованій Наступником св.Петра та тими єпископами, які перебувають у євхаристійному сопричасті з ним (пор.Dominus Iesus,16-17).
Католики мають ясно усвідомлювати, що Церква, заснована Христом, і Католицька Церква – це одна й та сама Церква, історично і по суті незмінна. Існує Єдина Церква – і джерело цієї єдності у Єдиному Бозі.
Церква та поділи християнства
А як щодо інших християн, традиційних та нових конфесій? Щодо них декларація Dominus Iesus, підписана, між іншим, кардиналом Йосипом Рацінгером, який сьогодні є Папою, а тоді очолював Конгрегацію Віровчення, також висловлюється досить ясно.
Церкви, які не перебувають у повному євхаристійному спілкуванні з Католицькою Церквою, залишаючись об’єднаними з нею міцними зв’язками – апостольською наступністю і таїнством Євхаристії – є справжніми помісними Церквами. Звісно, тут перш за все йдеться про Православні Церкви та деякі традиційні протестантські Церкви. Церква Христова, тобто Католицька Церква, перебуває і діє також і в цих Церквах, навіть якщо їм не вистачає повного спілкування з Нею і вони не приймають вчення про владу Єпископа Риму.
Щодо церковних Спільнот (переважно – протестантських), в яких не збереглося ані таїнства Євхаристії, ані єпископату – вони не є Церквами в повному значенні цього слова. Але люди, які отримали хрещення в Ім’я Пресвятої Трійці в цих спільнотах, є об’єднані з Христом через це хрещення та перебувають, хоч і недосконало, у спілкуванні з Церквою. Адже істинне хрещення єдине, хоч би де воно відбувалося, і спрямоване до життя у Христі через визнання віри, Євхаристію та повне спілкування з Церквою.
Дуже важливо пам’ятати, що Небесне Щастя, досяжне через спасіння в Христі – наслідок дії Духу Божого. Хоча існують відділені від Католицької Церкви помісні Церкви та церковні Спільноти, вони мають своє значення та вагу в таємниці спасіння. Дух Христовий не відмовляється використовувати їх як спасительні засоби. Але їхня сила походить з повноти благодаті та істини, що перебуває в Католицькій Церкві.
Карта Царства Божого: земля Таємниці
Христос приніс на землю повноту Божественної Істини, і не можна казати, що хтось/щось ще має її доповнити, зокрема – через інші релігії. Хоча Церква є таємницею, яку людський розум не може досконало осягнути, але розривати Її з Христом та, відповідно, з Царством Божим – абсурд. Церква є насінням та зброєю Царства Божого, яке на землю приніс Христос, посланий Отцем у Святому Дусі. В певному сенсі Царство Боже є тотожне самому Богові (пор.Dominus Iesus, 18b).
А втім, Царство Боже не дорівнює видимій та соціальній реальності Церкви. Церква є необхідна для спасіння, адже Вона сама є таємницею спасіння. Але ще Йоан Павло ІІ ствердив, що не можна виключати дію Христа і Святого Духа поза видимими кордонами Церкви. Будувати Царство Боже означає працювати заради звільнення від всякого зла – так здійснюється Божий план спасіння.
Зерна істини, спасіння та духовності в більшій або меншій мірі можуть бути присутні в кожній релігійній спільноті, навіть нехристиянській. Христос на хресті відкупив все людство, і Божий задум спасіння має вселенський характер. Ті, які знаходяться поза церковною огорожею, все одно можуть спастися завдяки благодаті Божій. Містично ця благодать виходить з Церкви, та все ж формально не об’єднує з нею. Вона просвітлює внутрішній стан людини згідно з її життєвим становищем. Ця благодать – Христова, є результатом Його жертви та діє завдяки Святому Духу.
Зірка, що вказує шлях
Католицька Церква посідає повноту засобів для спасіння. Але по-людськи католикам не можна вивищуватися лише на цій основі, адже наше виняткове становище є результатом Божої милості, а не наших заслуг. Натомість ми покликані нести проголошення Істини, якою є Христос, відповідно – повноту релігійного життя та істинне християнське вчення всім народам.
Озброївшись милосердям та пошаною до свободи віровизнання, ми маємо вести як міжконфесійний, так і міжрелігійний діалог, які є засобами взаємопізнання та проголошення Істини. Адже місія Церкви не буває частковою або неповною. Зрештою, людина вірить у те, що визнає беззаперечною істиною. Без власної думки неможливо вести жоден діалог або ж дискутувати – до того ж, свою віру необхідно вміти пояснити. І єдиною зіркою, яка може вказати вірний напрямок на цьому тернистому шляху, є Христове Одкровення.
Обережно, небезпека!
Якщо ви чуєте пропозицію "пізнати повноту істини" і йдеться про чергове нове релігійне вчення – варто з розумом поставитися до таких "благодійників", які здебільшого залучають людей у деструктивні секти. Не менше, а може й ще більше небезпечним є твердження, що "всі релігії та Церкви однакові, байдуже, хто є хто…" На жаль, це один з головних принципів масонства – не більше й не менше як організації, яка ставить собі за мету знищити гідність Церкви, між іншим, саме засобами т.зв. "позаконфесійного християнства".
Людина, не утверджена у своїй вірі, може стати легкою здобиччю кого завгодно, не розпізнавши фальшивість і двозначність нових "релігій". Привласнюють собі істину "Новий вік" (New Age), різні типи езотерики, фен-шуй – цей перелік довгий та страшний, враховуючи те, що більшість наших співвітчизників навіть не усвідомлюють, що ці "вчення" перш за все руйнують особистість як таку. Варто молитися за свідків Єгови – але не варто забувати, що вони зреклися вчення про Пресвяту Трійцю. Цих прикладів можна навести безліч… Протидіяти злу можна, лише усвідомлюючи та поширюючи Істину. Зрештою, саме до цього покликав нас Господь Бог, і в цих намірах живе та молиться Вселенська Церква.
"КВ" №1, 2011
Немає коментарів:
Дописати коментар