ХХ сторіччя відкрило епоху демографічної зими. Мати навіть більше трьох дітей – божевілля для звичайних людей. Але ця історія не про "звичайних".
Троє дітей – це багато. А 21?..
1926 рік, Італія. Пара бере шлюб. Нареченому вже сорок, він працює шкільним вчителем. Молода й справді дуже юна – їй всього дев’ятнадцять. Вони ще не знають, що встигнуть зіграти золоте весілля, адже їхній шлюб триватиме аж до смерті одного з них. Всього Бог відведе цьому союзу 52 роки.
Місцем проживання наших героїв, а звати їх Сеттіміо Манеллі та Лічія Гуаландріс, стане Рим. Господь Бог дасть їм 21 дитину, з яких дорослого віку досягнуть лише 13. Пан Сеттімо з часом зі шкільного вчителя стане директором школи, але навіть на директорську зарплату родину, яка дедалі збільшувалася, втримувати було важко.
Добрим другом численної родини був отець Піо – він щиро шанував подружжя за відкритість на дар життя, за свідоме та обґрунтоване християнство. А Манеллі вчилися від св.Піо довіри до Божого Провидіння: коли в домі 13 діток, молитва "Хліб наш насущний дай нам сьогодні…" сприймається більш практично, ніж деінде.
Бог плідності
В той час, коли мати ще ходила за найменшими дітьми, старшого сина Манеллі, Стефано Марію, Бог вже готував до створення власної родини, але іншої – чернечої. Так виникла францисканська чернеча родина Непорочної Діви Марії, спадкоємиця духовного багатства св.Максиміліана Марії Кольбе. Другий син Манеллі, Піо, відчув покликання до подружнього життя. А ось сім з його дев’яти дітей обрали священство або монашество. Ось вам і ілюстрація до теми про покликання: будуть здорові родини, буде й щедрий "врожай" здорових покликань.
Коли стало відомо про беатифікаційний процес багатодітного подружжя, польський публіцист Тома Терліковський (Tomasz P. Terlikowski) цікаво висловився з цього приводу: "У світі, де трійко дітей – це вже багатодітність, а двійко – це максимум можливостей для більшості католиків, обов’язковим є свідчення, що Бог є Богом плідності. (…) Це подружжя показало нам, який вигляд має справжня відкритість на Божу волю, у чому полягає благословення, і як жити в подружжі благословенням плідності". Ось так безапеляційно стверджує пан Терліковський. Бог дає плідність – і подружжя має жити нею, спів-творити разом з Ним цей світ.
Є відома історія, яку Сеттімо Манеллі розповідав про св.отця Піо. Якось судовий канцлер прибув до о.Піо. Справа була термінова: дружина канцлера мала народити дитину. Всі хвилювалися, адже пологи мали бути тяжкі, принаймні так передбачали лікарі. Вислухавши судового достойника, о.Піо спокійно сказав, щоб той не переймався – ані ускладнень, ані операційного втручання не знадобиться. З тим канцлер і поїхав.
Коли почалися пологи, лікар ствердив, що потрібно терміново оперувати – інакше загинуть і мати, і дитина. Розлючений канцлер вибіг до сусідньої кімнати, де на стіні висіло фото о.Піо, і почав кричати на нього, вигукуючи образи. Ще трошки, і через власний крик він би не почув крику своєї новонародженої дитини… Коли новоспечений батько підбіг до дружини, то не повірив власним очам: без жодних ускладнень вона народила хлопчика. Не менш спантеличений вигляд мали і лікарі, які саме прийшли, повністю готові до операції.
За кілька днів канцлер поїхав до Сан-Джованні-Ротондо, щоб подякувати о.Піо. А у відповідь почув: "Все добре. Але якщо йдеться про всі ті погані слова і образи, що їх ти вигукував перед моїм фото (і назвав їх всі по черзі) – то більше їх не повторюй!"
***
Підсумовуючи, звернемося знову до пана Терліковського, який дуже мудро обґрунтував співвідношення кількості та якості в покликанні до подружжя: "зараз потрібні подружжя, які не піддаються ані антижиттєвій істерії, ані контрацептивній ментальності, не захищаються від дітей. Дай Боже, щоб приклад таких родин притягав якнайбільше людей до нормальності, до відкритості на дітей, до любові до кожного життя, а не до страху перед ним. Щоб ми знову відкрили благословення плідності!"
Немає коментарів:
Дописати коментар