Подружнє ложе – святе

Розглядаючи IV Заповідь, ми говорили, щолітургія Таїнства Шлюбу включає в себе також ''літургію подружнього ложа'', отже– інтимного спілкування. Церква навіть розглядає шлюб як такий, що не здійснився, якщо між парою не відбулося статевого спілкування, яке довершує Таїнство любові. Отож позитивне розуміння ІХ Заповіді неможливе без адекватного сприйняття інтимного зв’язку в подружжі. І навпаки, відсутність гармонії та порозуміння на подружньому ложі – одна з причин для пошуку ''альтернатив''.

 о. Андрій НАГІРНЯК

Книга Приповідок повчає чоловіка: ''Нехай живець твій буде благословенний, втішайся дружиною твоєї юности. Премила лань! Люба сарна! Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, у любощах її стало кохайся!" (Прп 5, 18-19). Ідеться тут саме про радість, насолоду і щастя, що їх подружжя має отримувати від своїх стосунків. Святе Письмо багато говорить нам про святість інтимного боку подружнього спілкування й про те, що це благословенний Богом і добрий аспект людського життя.

Ми від початку створені Богом як ''чоловік і жінка'', тобто з даром статевості, і покликані в любові реалізовувати цей дар, даючи нове життя. Адже саме слова ''плодіться і множтеся'' були першою Божою заповіддю і благословенням для людини ще до гріхопадіння. А в Книзі Товита ми читаємо унікальну за своєю суттю молитву,коли пара звертається до Бога, просячи благословення на першу шлюбну ніч.

Можна, звичайно, говорити про алегоричне трактування книги Пісні Пісень, але від її буквального змісту нам все одно нікуди не дітися. Саме палка подружня любов у ній постає як ікона, образ любові між Богом і людиною.

Через статеву сферу Бог теж прагне обдаровувати подружжя своїм благословенням і радістю. Хоча ця сфера, як і будь-яка інша в нашому житті, спотворена первородним гріхом, ми все одно маємо повертатися до того первинного образу дару сексуальності, яким Бог наділив людину.

У східній традиції свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці звучить як ''Зачаття св. Анною Пресвятої Богородиці''. Суть та сама, але акценти розставлені дещо інакше. Це свято не є суто святом Богородиці, як ми можемо побачити на його іконі: на ній свв. Йоаким і Анна обіймаються, а на тлі можна помітити подружнє ложе. Так символічно іконопис відображає шлюбні стосунки святого подружжя, які, властиво, і спричинилися до зачаття Діви Марії.

Також можна пригадати собі, як, уділяючи Таїнство Шлюбу, священик молиться про чесне й непорочне подружнє ложе молодих. По суті, це молитва про святість їхніх інтимних подружніх стосунків (сподіваюся, усі вже здогадалися, що слово ''ложе'' (грецьке koite) означає не лише "ліжко" як таке, але також і "статевий акт").

Сексуальна сфера, остаточно спрямована на добро подружжя, а також на появу дітей, покликана допомагати подругам виявляти любов одне до одного та зростати в цій любові. Подружні стосунки – лакмусовий папірець, який швидко може виявити кризу в парі. Деколи проблеми в інтимних стосунках спричиняють кризу, а іноді, навпаки, указують на неї. Але попри всю важливість цього аспекту спілкування у шлюбі, проблеми в інтимній сфері не становлять чогось фундаментального: порозуміння, відкритість, взаємопідтримка, а за потреби й допомога фахівців допоможуть усе вирішити, якщо лиш пара здатна до щирого діалогу. Однак якщо відкритості й довіри у стосунках між парою немає, то будь-яка проблема має всі шанси перерости в сімейну трагедію.

Зберегти гармонію в особистому житті можна, якщо і чоловік, і жінка ставитимуть за мету принести радість одне одному, а не егоїстично і будь-що-будь отримати задоволення лише для себе. Адже мета – це не задоволення як таке, а обдарування радістю іншої особи. Задоволення тут – лише засіб для виявлення любові, інакше йдеться про банальну фізіологічну розрядку.

Св. Павло говорить, що чоловік і жінка взаємно владні над тілами одне одного (див. 1 Кор 7, 5). Тобто в подружжі кожен перестає існувати тільки для себе і вже належить іншій особі. Далі апостол наказує подружжю не ухилятися одне від одного, хіба що, за взаємною згодою, для вправлянь у пості й молитві. Тож виправдань тут не має бути, а згода на утримання може бути лише взаємною.

Святість подружжя в усіх його вимірах – невіддільна складова духовного життя у шлюбі, якщо подивитися на людське покликання з позиції Біблії та церковного вчення. Дар та обов’язки подружжя, як згодом і батьківства, – це шлях до святості для чоловіка і дружини, їхній шлях здобуття Божого благословення. Звісно, можна вибрати щось інше, ніж вірність своєму шлюбу, – але тим самим збідніти на велике щастя, яке можна осягнути саме через покликання втілювати любов у подружжі.