Святкуючи нині урочистість
Воскресіння Господнього,
спробуймо краще зрозуміти нашу віру в біблійному
світлі.
Один хлопець запитав священика:
– Якщо Бог повсюди, то для чого мені ходити до церкви?
Той відповів:
***
Установлення
Пасхи описується в Книзі Вихід (розд. 12-13). Місяць нісан (або авів) називається
першим місяцем року, бо в ньому має святкуватися найважливіше свято
ізраїльтян – Пасха. Урочисто споживаючи особливу вечерю, віруючі брали символічну
участь у виході з неволі Єгипту до свободи Божого народу в Обіцяній землі.
Через вихід вони стали народом і згадували про це щороку, святкуючи Пасху. Під
час такої пасхальної вечері Ісус установив Таїнство Євхаристії, доповнюючи давню
традицію. І перші християни зробили крок уперед: замість суботи вони
починають святкувати неділю, яка стає щотижневою Пасхою, нероздільно пов’язаною
зі пам’яткою Останньої вечері – з Євхаристією.
Перший день тижня
Союз із Мойсеєм
передбачав як святий день суботу; для християн же днем Нового Завіту стала
неділя – день Воскресіння Ісуса Христа. Зі зміною союзу та священства настає
зміна священного дня. Ми знаємо, що вже на восьмий день після Воскресіння апостоли
збираються в горниці. Таким чином, неділя стає спомином Воскресіння Христа, таїнством
Його присутності в Церкві та пророцтвом Його другого об’явлення.
Оріген сказав: "Хто
досконалий – той завжди зайнятий у словах, учинках та думках Словом Божим,
той завжди у Його днях, і для нього всі дні – це неділя". Цей Отець
Церкви пише, що сам Господь переніс свято суботи на схід Сонця, тобто на
неділю, називаючи її "Господнім днем", у який Ісус перевершив шість
днів створення.
Сама цифра "6"
у Біблії вказує на неповноту, недосконалість. Шість днів – символ усього
земного, а Ісус у неділю зробив крок далі, увійшовши в Божий відпочинок. Неділя
як перший день тижня є спомином того першого дня, коли було створене світло,
коли був даний початок усьому сущому. Своїм Воскресінням Ісус приніс нове
світло в цей світ і дав початок новому творінню, новому світу. Євреї чекали на
суботу як на день відпочинку; для християн же неділя – день Воскресіння –
це перший день нового світу, створеного наново, світу благодаті та виправдання,
що випромінює світло Христа. Немає більше відпочинку, бо він буде у восьмий
день.
Восьмий день
Християни вбачали
в неділі не лише перший день нового створення, а й також восьмий день, що
виходить поза людські мірки. Це день вічний, – день, який не знатиме
заходу, бо вічним Сонцем у ньому буде Агнець (пор. Одкр 21, 23). У римській
культурі це гармонійно збіглося з іншим фактом: неділя називалася dies solis,
"днем сонця" (Sunday, Sonntag).
Християни освятили язичницьку традицію, вказуючи, що цим світлом з висоти є
Христос, Сонце справедливості (пор. Лк 1, 78).
Тож восьмий день –
це день вічності, коли вдруге об’явиться Христос. Для нас на землі звичним є
семиденний цикл. Тож коли ми говоримо про восьмий день, то розуміємо, що це
вихід поза наш земний цикл, вхід у щось позалюдське. Неділя має в собі
характеристики вічності, бо в ній ми зустрічаємося з Христом Воскреслим,
отримуємо Євхаристію – завдаток майбутньої слави. Кожна неділя має нагадувати
про позачасове призначення людини: на нас чекає вічність, а земне життя –
лише одна серія набагато довшого й цікавішого існування.
Тижнева Пасха
Кожна неділя є
Пасхою, урочистістю нашого визволення з неволі гріха. Є кілька маленьких
моментів під час недільної Літургії, що нас відсилають до урочистої Літургії Надвечір’я
Пасхи – Пасхальної Вігілії (з лат. vigilia – чування), яка є, за визначенням св. Августина,
"матір’ю всіх святих вігілій".
По-перше,
окроплення освяченою водою. Як у Пасхальну ніч освячується вода, призначена для
вділення Таїнства Хрещення, так у неділю ми згадуємо – через
окроплення – про нашу гідність Божих дітей, отриману завдяки пасхальній
жертві Ісуса.
По-друге,
визнання віри. У Надвечір’я Пасхи, перш ніж прийняти Хрещення, кандидат
відрікається від зла й гріха та визнає віру згідно з давньою формулою. Так і в
неділю ми не лише промовляємо ще одну молитву, а й пригадуємо самі собі той
фундамент нашого життя як віруючих.
Окремо згадаємо гімн
"Слава во вишніх Богу", більшу кількість читань, спів "Алілуя",
притаманні для недільної Служби Божої в латинському обряді. Усе це прикрашає Богослужіння,
щоби воно нам нагадувало найбільше свято літургійного року – Пасху. Святий
Августин писав: "Неділя – таїнство Пасхи". Кожної неділі через
її святкування ми маємо відновлювати в собі радість Воскресіння Ісуса, те
світле відчуття урочистості Воскресіння.
День Євхаристії
Тож неділя – це
таїнство присутності Ісуса у Його Церкві, посеред своїх учнів. Його присутність
втілюється у щось конкретне, а саме: у Євхаристію, Причастя. Під час пасхальної
вечері Ізраїля було необхідно їсти пасхальне ягня та іншу ритуальну їжу. Уся ця
їжа: прісні хліби, гіркі трави, вино – дуже символічна, і кожен мусив узяти
участь у трапезі, щоби символи мали вплив також і на нього. Крім цього, у
Єгипті євреї мали позначити вхід своїх домів кров’ю ягняти, щоб уберегтися від
ангела знищення. Неділя у християн теж нерозривно пов’язана з євхаристійною трапезою,
коли ми "споживаємо" Боже Слово та їмо Тіло й Кров Спасителя, Агнця
Божого, який узяв на себе гріхи світу, спасаючи нас від загибелі.
Євхаристія й неділя приводять нас до Церкви, до спільноти учнів Христа.
Ісус приходив до апостолів, зібраних в очікуванні на Нього. І сьогодні
неділя – це день спільної радості, розділеної з іншими. Не хочеться бути
банальним, але нагадування про недостатність віри в серці, а отже, про обов’язковість
присутності на Святій Літургії в день Воскресіння, ніколи не буде зайвим.
Немає коментарів:
Дописати коментар