АНГЕЛЬСЬКА МІСІЯ

Сестра Агата ЧИЩОНЬ з Конгрегації Сестер від Ангелів – психотерапевт, педагог і сімейний терапевт. Вона працює в Кельцах (Польща), де разом із групою молодих педагогів провадить Денний осередок соціальної терапії Rafał ("Рафаїл"). Ця розмова про ангелів допоможе нам  цілком інакше поглянути на те, чому й навіщо кожен із нас має власного хранителя, даного Богом.

Сестро, про ангелів ми насправді знаємо небагато…

Щоби краще зрозуміти святих ангелів, потрібно спочатку поставити питання: ким є ці духи? Хто ці посланці? Ким вони послані та з якою метою? Ангел (лат. angelus) означає "посланець". Сама ця назва є, власне, не назвою, вона позначає завдання, місію цього духа. Ангел є створінням Божим, чистим духом, він не має тіла, але має розум (пізнання) та волю, так само як і ми, люди.

У Книзі Вихід (23, 20-23) ми читаємо: "Ось я посилаю ангела мого перед тобою, щоб стеріг тебе в дорозі і привів тебе до того місця, що я приготував. Шануй його і голосу його слухай; не бунтуйся проти нього, бо він не стерпить ваших переступів; бо в ньому моє ім’я (…) Мій ангел ітиме перед тобою". Якщо Бог посилає нам Свого ангела, то це є виявом Його опіки та любові. Через ангела сам Бог промовляє та діє.

Бог дуже багато довіряє ангелам! Подивімося на Воплочення Божого Сина. Як сильно довіряє Бог архангелові Гавриїлу в тому, що той учинить все правильно, що знайде гідні та лагідні слова до Марії. Коли архангел Гавриїл розмовляв із Марією, то ціле Небо завмерло. Нема важливішого посланництва від цього. Архангел Гавриїл увійшов до Марії. Він наближається до Марії, Він входить у Її життя, бо в мить Воплочення Слова Божого ціле Небо наближається до Марії. Отже, зауважте: якщо Бог довірився Своєму ангелу, то й ми теж можемо довіритися йому. Якщо людина віддає пошану святим ангелам, то автоматично віддає пошану й Найсвятішому Богу – джерелу святості.

Ангелів дано нам для допомоги – це вказує на їх потрійне завдання. Вони мають нас охороняти та стерегти в трудах, при небезпеках – у цьому завданні особливою допомогою для нашого ангела-охоронця є архангел Михаїл. Ангели отримали також місію провадити нас, керувати – під час подорожей, і не лише в машині чи літаку, а й у подорожі до Бога, у життєвій мандрівці, а також у розпізнанні та реалізації свого покликання. У цьому підтримкою для нашого ангела-хранителя є архангел Рафаїл. Ангели також нас освітлюють – допомагають правильно побачити Волю Божу – не лише в цілому в житті, а й у дрібних щоденних рішеннях, виборах. Надійною опорою та допомогою для нашого ангела-хранителя в цьому завданні є архангел Гавриїл.

Ви згадали про архангелів, які мали в історії Спасіння спеціальне завдання. Існує також популярна молитва до св.архангела Михаїла. А зараз архангели також виконують щодо нас якусь спеціальну місію?

Так. Вона триває постійно, аж до часу, коли Господь дозволить нам брати участь у Своєму Вічному Житті Любові. Господь Бог – Віковічна Мудрість, запланував усе таким чудовним чином, що у Всесвіті кожне створіння має своє місце та завдання. Це завдання також мають святі архангели. Архангел Михаїл є захисником Церкви, він воює зі сатаною у світі. Ім’я Михаїла означає "Хто як Бог". Як же сильно нам зараз потрібна допомога св.Михаїла, коли так багато людей відходить від Церкви та Її вчення, а й навіть просто воює з Богом та Церквою…

Сьогодні люди, особливо молоді, нерідко бояться серйозних рішень, що стосуються подружнього життя, вибору покликання, іноді – вибору професії тощо. У цьому просторі особливу місію має архангел Рафаїл. Візьміть хоч Книгу Товита. Товит є людиною, що запрошує у своє заплутане життя Рафаїла, ім’я якого означає "Бог зцілює". Архангел допомагає Товиту відкрити покликання, зустріти Сару, яка стане його дружиною. Бог через св.Рафаїла зцілює також батька Товита, звільняє від злого духа Сару.

Натомість особливою місією архангела Гавриїла є допомагати нам почути Бога та довіритися Божим планам.

Іноді йдеться про ангельські хори… Чи може нам сестра щось сказати більше про те, яка ієрархія панує у світі ангелів?

Жоден ангел не є рівний іншому ангелу, хоча б через сам факт, що кожен має власне ім’я, особистість, особливий характер. У Книзі Даниїла (10, 13) ми читаємо: "Аж ось Михаїл, один із перших князів, став мені у пригоді", – це значить, що серед Ангелів існує ієрархія. "Чому? Який вона має вигляд?" – виникають у нас питання. Ми вважаємо, що "вище" означає "краще", а "нижче" означає "гірше". У Бога не так є. Кожне творіння має досконалість, а крім того – відрізняється від інших.

Найближче до трону Пресвятого Бога є три ангельські хори. Серафими – ангели любові, Херувими – ангели мудрості та пізнання, і Престоли – ті, які несуть життя благодаті. Ці три хори творять Коло Прославлення.

Наступні три хори керують усім, що Бог сотворив. Вони утворюють Коло Керування. Панування (Влада) – розділяє на все творіння Божі дари, сили – відповідальні за сили природи, закони природи, дбають про рівновагу серед природи. Князівства (Князі) – управляють природним творінням, народами, спільнотами.

У Колі Спасіння служать такі три хори, найближчі до людини: Міць – цей хор має особливе завдання, якщо йдеться про Церкву. Він допомагає людині здобувати чесноти. Архангели – це хор сильних войовників, оборонців святої Церкви. Хор Ангелів стоїть при людині для допомоги в щоденному житті.

Коли ти молишся, то запроси Серафимів, щоби вони розпалили твоє серце любов’ю до Бога та молилися з тобою. Херувими допомагають у пізнанні, дають світло, тому запрошуй їх, коли читаєш Біблію, вчишся і навіть коли хочеш пізнати краще іншу людину. Ангели з хору Престолів хочуть нам допомогти в тому, щоби ми самі стали престолом Божим, щоби ми несли Бога, тому напевно допоможуть нам реалізувати наше покликання Божих дітей у світі, навіть якщо світові це не подобається.

Панування додадуть тобі відваги у виконанні тяжкого завдання, що перевершує твої сили; вони дадуть тобі для виконання все те, що потрібно. Сили – нам потрібен цей хор, щоби розпочати діяльність; молися до цих ангелів, коли приходить знеохочення, коли маєш сумніви, неспокій, переживаєш кризу. Князівства можеш запрошувати на допомогу в разі поразок, пожеж, молячись за свою країну, а може, за спільноту, до якої належиш. Міць – прикликаємо їхню допомогу особливо зараз, коли відбувається боротьба з Церквою. Про Архангелів я вже сказала раніше, про що можемо їх просити. А святих Ангелів (не тільки твого ангела-хранителя) проси про все, що потрібно для духа та тіла, для тебе та для інших, як на сьогодні, так і на майбутнє.

Як можна подружитися з ангелами?

Треба усвідомити, що ангел є особистістю, яку Бог поставив біля тебе. Свідомо запроси його до свого життя, до всіх сфер діяльності (у молитву й до життя з Богом, у навчання, до праці, у стосунки з іншими, до праці над собою, у свої плани та прагнення). Варто схопитися за ангельські долоні! Вітати його з радістю щоранку, коли ми усвідомлюємо, що знову отримали день в подарунок. Просіть його, щоби кожну хвилину був поруч та допомагав бути добрими. Варто віддати йому під опіку завдання цього дня. Згадувати, зустрічаючи складних людей, розпочинаючи неприємні зустрічі, в справах та клопотах – запросіть ангела, щоби він був присутнім у них. Найбільша радість для Божого посланця –  допомагати людині та радіти, коли вона його про це просить.

У щоденних питаннях та сумнівах варто питати у свого хранителя, як він бачить справу, якою є Воля Божа, та просити, щоби дав натхнення, світло, відповідь. Але ми не чуємо голосу ангела в галасі. Він не має мобільного та інтернета, не пише смс-ки.

Ангел промовить тихо, до серця. Треба віднайти час та простір, щоби його послухати. Так робиться в кожній справжній дружбі. Нарешті, не забуваймо про подяку. Дякуйте йому за те, що він є з вами, що вберігає від нещастя, дає сили зносити страждання… Приводів знайдеться багато.

Чи доцільна молитва за заступництвом ангелів-хранителів?

Не можна будувати будь-яких стосунків, а тим більше дружби, без розмови. Молитва є сердечною розмовою з небесним другом.

Ми, однак, маємо з цим певний клопіт, адже здебільшого знаємо заледве одну молитву до святого ангела-хранителя. Ця молитва є гарною, глибокою – але для справжніх друзів цього замало. Є також молитва "штурму" до святих ангелів у дуже тяжких справах.

Це один бік нашої молитви, а інший є доступний будь-коли: просто порозмовляй із ангелом-хранителем і скажи йому те, що хочеш, запроси його до своїх справ і проси, щоби він діяв. Часто повторюй короткі молитви: "Святий ангеле-хранителю, прославляй невпинно в моїй душі Пресвяту Трійцю, бережи мене в благодаті, також будь охоронцем мого життя. Амінь", - або: "Святий ангеле-хранителю, провадь мене" тощо.

Чи ангели бачать наші думки? Як вони чують молитви, скеровані до них тільки в думках?

Святий ангел бачить мене так, як йому показав це Бог. Він бачить стільки, скільки Бог дає йому пізнати. Але він так бачить мою душу, що знає Божий план стосовно мене, він бачить моє покликання, сенс мого життя (тобто навіщо я живу, чому Бог мене хотів) – і він хоче мені допомогти йти правильною дорогою, утримати від помилок.

Одного ангел не знає: він не знає моїх думок. У серці людини ця територія зарезервована тільки для Бога – навіть ангел не має туди доступу [як і злий дух], хіба що Бог прикличе його в цей простір. Але ангели є дуже добрими "психологами" – вони розпізнають твої думки на підставі твоїх реакцій.

Але завжди, коли ти запросиш свого хранителя до молитви, до твоїх думок, у своє життя – він там буде і буде тебе чути без слів. Можеш також його попросити, щоби допоміг тобі, коли ти маєш проблему й замислюєшся про те, щоби він був присутнім у цих думках. Можеш звернутися і до ангелів інших осіб, щоби вони допомогли, коли будеш зустрічатися з їхніми підопічними.

Чи ми зустрінемося колись у небі з нашими ангелами?

Вірю, що так.

Розмовляла Малгожата ЗАНЕВСЬКА-КРАСУСЬКА

Переклад із польської Ірини Островської, публікується скорочено, адаптовано для "КВ". Уперше опубліковано в польському часопису"Моя родина". За ідею щодо матеріалу редакція дякує с.Марії Немченко SSpS

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

УВ’ЯЗНЕНИМ ЗА БЛАГОЧЕСТЯ

Лист св.Йоана Золотоустого єпископам, пресвітерам і дияконам, ув’язненим за благочестя. Ймовірно, що був написаний 404 року. Тоді, як і сьогодні, Церква зазнавала переслідувань за істину – і духовенство постійно потребувало батьківської підтримки та напоумлення від свого Патріарха.

Блаженні ви в тюремному ув’язненні, у ланцюгах і кайданах. Блаженні тричі, тисячократно блаженні ви, які збудили у всьому світі ніжне співчуття до себе і зробили своїми прихильниками навіть тих людей, які далеко від вас! Усюди прославляються ваші подвиги, мужність, непохитна воля, напрям думок, далекий від раболіпства. Вас ніщо не зломило: ані судилище, ані кат, ані незліченні тортури, ані тисячократні погрози смертю, ані судді з полум’ям в устах, ані вороги, що скрегочуть зубами і влаштовують усілякі інтриги, ані безсовісні наклепи, ані безсоромні обвинувачення, ані щоденна смерть перед очима. За це всі відкрито покладають на вас вінці і проголошують вашу славу – не тільки друзі, але й навіть вороги і винуватці ваших катувань. Якщо ж деякі і не відкрито, то варто тільки заглянути в їхню совість – у її глибині у них виявиться великий подив перед вами.

Такою є властивість чесноти: їй дивуються навіть ті, які її переслідують. Такою є властивість зла: його зневажають навіть ті, які його чинять. І все це ще тут. А що там, на Небі, яке слово може це виразити? Ваші імена вже вписані у Книгу Життя, і ви зараховані до сонму святих мучеників. Я все це добре знаю не тому, що сходив на Небо, а тому, що довідався з Божественних віщань. Якщо (Йоан), цей плід неплідної, цей громадянин пустелі, який повстав проти беззаконного шлюбу (Ірода Антипи) і не міг відвернути беззаконня, а тільки викривав його, будучи вкинутим за те до в’язниці й обезголовленим, став мучеником і першим з мучеників, то подумайте, яку нагороду отримаєте ви, які повстали проти злочину щодо законів та постанов отців, проти зневаження та порушення прав священства, і стільки потерпіли за правду і за праведне викриття безсоромних наговорів! […]

Так і ви [подібно до Предтечі] сказали: ось наші тіла, їх можна піддати на покарання, муки, катування. Нищ, нівеч їх, якими хочеш муками, однак ми не погоджуємося на неправду і краще готові тисячу разів померти. Правда, ви не обезголовлені, зате ви зазнали набагато більшої жорстокості. Не одне і те ж – скласти голову за коротку мить чи так довго боротися зі стількома скорботами, жахами, погрозами, темницями, засланнями, судилищами, зусиллями катів, безсоромними вустами наклепників, зі стількома осудженнями, ганьбленнями, глузуваннями. Це – набагато вищий вид подвижництва, зарахований до великих подвигів: "Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань" (див. Євр 10, 32). Сам подвиг описаний так: "То самі серед ганьби і скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж стані" (див. Євр 10, 38).

Якщо навіть ті, які розділяли ганьбу, вже були подвижники, то тим більше ті, які від неї терпіли. Ви не одну, не дві, не три, а багато смертей перенесли, якщо і не тілесно, то в душі. "Радуйтесь і веселіться" (див. Мф 5, 12), – так велів Владика Небесний – не печалитися і не журитися, а веселитися і радіти, коли безчестять ім’я ваше. Якщо ж треба радіти при наклепах, то, коли до наклепів додаються ще побиття, муки, вигострені мечі, в’язниці, окови, заслання, нові заслання, незліченні збіговиська ворогів, – подумай, якою тоді буде нагорода!

Отже, радійте, веселіться, мужайтесь, укріплюйтесь, роздумуйте, скільки інших людей ви підняли на подвиг вашими стражданнями, у скількох підняли дух, скільки утвердили тих, які вагалися. І не тільки тих, які біля вас, але й відсутніх, принісши велику користь не тільки для тих, які могли бачити все, що ви перенесли, але й для тих, які у своїй далечині могли тільки чути про це. Нехай завжди у ваших устах буде це апостольське слово, що "нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас" (Рим 8, 18). Надійтеся, що настане кінець випробовувань і прийде звільнення, і завжди моліться за нас. Хоч ми відділені від вас і чимало часу розлучені, але обіймаємо вас, ніби живучи і перебуваючи разом із вами. Цілуємо кожного з вас у милу главу, з розпростертими руками приймаючи увінчаних борців і сподіваючись навіть звідси через нашу велику любов до вас отримати для себе найбільшу користь. Якщо ж ті, які люблять вас, мають очікувати для себе великої нагороди, то подумайте, які нагороди приготовлені для вас, які просяяли незліченними подвигами.

Підготовлено за виданням: "Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого", т. ІІІ, кн. 2. Видавничий відділ УПЦ КП, К.: 2009. Публікується скорочено, адаптовано для "КВ".

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

ХРАМ ПОТРЕБУЄ МОЛИТВИ

Гарнізонний храм свв.апостолів Петра і Павла у Львові було освячено 6 червня 2011 р. Звісно, освячений він був не вперше: будівництво цієї святині отці-єзуїти розпочали понад чотириста років тому. А сьогодні святиня вкотре воскресла. І, до речі, гарнізонною вона також уже була – колись давно, після ліквідації єзуїтів…

Історія святині, відомої на всю Галичину як "костел єзуїтів", доводить, що Божа справа перетриває будь-яку кризу. Величний храм, що за кілька кроків від архікафедрального собору Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, пережив навіть скасування і воскресіння єзуїтів – Товариства Ісуса, яке мусило пройти школу впокорення за часів папи Климента ХІV. Криза тривала понад 40 років – але 1814 р. єзуїти повернулися до Церкви й відразу – до Львова. Храм припинив бути гарнізонним (тобто особливо присвяченим душпастирству військових) і став пастирським центром: після кризи єзуїти знову ревно взялися за душпастирську роботу. Однак сьогодні ситуація дещо інакша: сучасний гарнізонний храм уже є водночас і повноцінним осередком різнобічної пастирської роботи.

Храм пережив багато ремонтних та реставраційних робіт. Зрештою, це недивно, враховуючи кількість воєн і державних кордонів, які тут колись були, – а храм свв.Петра і Павла як височів, так і височіє посеред міста Лева. І знову триває реставрація: за часів СРСР святиню сплюндрували, тут розмістили склад, а потім – бібліотечне книгосховище. Це сталося після того, як єзуїти вдруге вимушено покинули Львів 1946 року. Коли отці повернулися до Львова вже за часів незалежності України, душпастирське становище тут уже було інакше. Коли храм було повернуто Церкві, опіку над ним прийняла сучасна Львівська Митрополія УГКЦ.

Сьогодні святиня свв.Петра і Павла потребує нашої особливої молитви. І місцеве духовенство, і новозаснована спільнота переживають буремні часи: з одного боку, ледь не щотижня відбуваються нові відкриття, які поповнюють сакральні мистецькі скарби храму. Молячись перед давніми образами та фігурами святих, безліч людей – як львів’яни, так і численні паломники та гості храму – відновлюють та укріплюють свою релігійність. Проте з другого боку, храм Божий не дає спокою провокаторам: від горе-журналістів до секти догналівців. І для того, щоб тут спокійно можна було молилися за народ Божий, ми також маємо тривати в молитві за святиню. Час нам підказує, що з каміння байдужості не можна збудувати нічого. Адже для віруючої людини немає і не може бути "чужого" храму, чи не так?

Вероніка ЧУМАЧЕНКО

ФОТО:

Храм свв.апостолів Петра і Павла

Головний вівтар святині

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

Я ВАС ВИБРАВ І ПРИЗНАЧИВ

З проповіді на урочистість Петра і Павла 2011 р., у 60-ту річницю священицького рукоположення Йозефа Рацінгера

Дорогі брати та сестри, "Non iam servos, sed amicos" – "Я вже не називаю вас слугами, але друзями (пор. Йн 15,15). За шістдесят років від дня мого рукоположення я знову чую в глибині себе ці слова Ісуса, що їх нам, нововисвяченим, наприкінці церемонії сказав архієпископ кардинал Фаульхабер своїм кволим, але все ще твердим, рішучим голосом. Згідно з літургійною практикою того часу, ці слова надавали нововисвяченим священикам владу відпускати гріхи. "Уже не слуги, а друзі", – тієї миті я глибоко усвідомив, що ці слова були не формальністю або тільки цитатою зі Святого Письма. Я зрозумів, що тієї миті Господь дуже особисто звертався до мене. Через хрещення та миропомазання Він уже прийняв нас до своєї Божої родини. Але те, що відбувалося тоді, було чимось іще більшим. Він назвав мене другом. Він запросив мене до кола тих, із ким Він розмовляв у горниці, до грона тих, кого Він знає в дуже особливий спосіб, хто, таким чином, приходить, щоб у дуже особливий спосіб пізнати Його. Він вірить мені. Він довіряє мені себе: «Уже не слуги, а друзі»: ці слова вміщують повну програму священицького життя. Що таке дружба? Дружба – це єдність (communion) мислення та волі. Господь говорить нам те ж саме найбільш наполегливо: "Я знаю своїх, а мої мене знають" (Йн 10, 14). Пастир кличе своїх на ім’я (пор. Йн 10, 3). Він знає моє ім’я. Я вже не якесь безіменне буття в безкінечності універсуму. Він знає мене особисто. А чи знаю Його я? Дружба, якою Він обдаровує мене, може означати тільки те, що я теж прагну якнайкраще пізнати Господа особисто – завдяки Святому Письму, таїнствам, молитві, спілкуванню святих, людям, що приходять до мене, послані Ним. У дружбі не йдеться лише про те, щоб знати одне про одного, а передусім про єдність волі. Це означає, що моя воля зростає до щораз більшої відповідності нашої та Його волі, яка не є чимось зовнішнім та чужим для мене, якій я більш чи менш добровільно підкоряюсь або відмовляюсь підкорятись. Але ж ні, у дружбі моя воля зростає разом із Його волею, і Його воля стає моєю волею – у такий спосіб я стаю істинним собою. Понад єдністю (communion) думки та волі Господь вказує на третій, новий елемент: Він дає нам Своє життя (пор. Йн 15, 13; 10, 15).

Ісусові слова про дружбу потрібно розуміти в контексті роздумів про вино. Господь пов’язує образ вина з дорученням учням: "Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід" (Йн 15, 16). Тут ми чуємо відлуння слів Воскреслого Господа до учнів наприкінці Євангелія святого Матея: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи…" (пор. Мт 28, 19 нн). Господь закликає нас вийти за рамки обмежень нашого власного світу й нести Євангеліє у світ інших, так щоб воно проникло у все й відкрило світ для Божого Царства.

…Далі Ісус продовжує: приносьте плід, плід, що триває. Якого плоду Він очікує від мене? Що це за плід, що триває? Плід виноградної лози – це гроно винограду, з якого отримують вино. Замислімося на хвилину над цим образом. Для дозрівання хорошого винограду необхідне сонце, але також бувають дощі, а день змінюється ніччю. Букет благородного вина позначений не лише солодкістю, а й багатьма витонченими присмаками, численними ароматами, що формуються в процесі його ферментації та дозрівання. Чи це вже не образ людського життя, а особливо нашого життя як священиків? Ми потребуємо як сонця, так і дощу, свята та посту, періодів очищення та випробувань, так само, як і періодів, повних радості від подорожей для проголошення Євангелія. Усе ж маємо дякувати Господу за все: за покарання і за втіхи, за темні часи і за радісні часи. І в тому, і в іншому ми можемо розпізнати постійну присутність Його любові, яка незмінно живить та зміцнює нас.

Але сьогодні ми маємо запитати себе: якого саме плоду очікує від нас Господь? Вино є образом любові: це справжній плід, що триває, плід, якого чекає від нас Господь. Але не забуваймо, що в Старому Завіті вино отримують із благородного винограду – що понад усе є образом справедливості, яка виростає з життя, прожитого у відповідності до Божого Закону. І такий погляд не можна відхиляти як старозавітний, що був перевершений Новим Завітом, – ні, він усе ще лишається істинним. Істинний зміст Закону, його вершина – це любов до Бога та ближнього. Але ця подвійна любов не є самою цукеркою. Вона несе в собі дорогоцінний вантаж страждання та покори. Вона зростає при трансформації нашої волі відповідно до Божої волі, до волі Ісуса Христа, нашого Друга. Тільки на цьому шляху, коли вся істота людини набуває якостей істини та справедливості, вона приносить стиглий плід. Цей шлях є шляхом зростання істинної радості.

Бенедикт XVI

Ватикан, 29 червня 2011 р.

(Скорочений переклад "КВ")

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

ТЕЗЕ: НОВЕ АПОСТОЛЬСТВО

Цього року європейські дні довіри Тезе, які тривали в Берліні з 28 грудня до 1 січня, зібрали 30 тисяч учасників. Як кажуть очевидці, до цієї зустрічі долучається чимдалі більше тих, які не відвідують церкви, але чули про Тезе. Розмова про християнство, про Христа для невіруючих може стати першим кроком у наверненні.

Історія Тезе починається в період Другої світової війни, коли маленьке село з такою ж самою назвою у Франції стає притулком для біженців, а пізніше тут формується спільнота, яка допомагає християнам прийняти любов, що нею Бог наділяє кожну людину і кожен народ.

Для брата Роже, ініціатора і засновника спільноти, пошук шляхів примирення між християнами не був темою для роздумів – це було щось очевидне, над чим треба працювати. На його думку, найголовнішим було жити Євангелієм та передавати Добру Новину іншим. А жити Євангелієм можна лише разом. Поділ не має сенсу. Брат Роже був одним із тих, для кого важливим було як передання віри, так і бажання слухати, шукати повного розуміння іншої людини.

Метою спільноти є об’єднання людей різних традицій і континентів, яке втілюється за допомогою молитви та музики; щоб молоді особи повертались із зустрічей до своїх церков, парафій, спільнот, родин, друзів, знайомих і там творили "паломництво довіри на Землі". Під час етапів паломництва довіри, малих чи великих, регіональних чи міжнародних, учасникам та господарям будинків, які приймають паломників на ночівлю, перш за все, пропонується зустріти інших. Іноді сім’ї приймали в себе молодих людей родом із країни, з якою нещодавно воювали. Звичайна гостинність руйнує бар’єри та упереджені думки. Паломництво довіри – це передусім зустріч із Воскреслим Христом та іншими людьми. Завдяки спільним молитвам, ми відкриваємо себе Господу. Завдяки спілкуванню та гостинності, усі погоджуються долати бар’єри та розбіжності для того, щоб приймати і збагачувати одне одного.

Брати з Тезе намагаються підтримати пошук миру і примирення скрізь, де вони існують. Наприкінці кожного року, між Різдвом та Новим роком, відбувається велика зустріч в одному з найбільших міст Європи.

Цього року європейські дні довіри Тезе, які тривали в Берліні з 28 грудня до 1 січня, зібрали 30 тисяч учасників. Як виявилося, не так просто було організувати цю зустріч молоді. За словами самих німців, ситуація з вірою в Німеччині не найкраща. Віряни-німці були дуже зацікавлені, щоб зустріч Тезе відбулась, адже саме вона могла б стати поштовхом до змін. Зустріч Тезе – це особлива подія, на якій об’єднуються представники різних Церков. Це можливість для різних конфесій підтримувати взаємини, набувати досвіду разом, а також будувати спільні шляхи до політичних змін у країні.

Ще важливішою зустріч Тезе була для тих, які не відвідують церкви, але чули і говорять про неї. Розмова про християнство, про Христа для невіруючих може стати першим кроком у наверненні.

Спілкування з приймаючими родинами мало двосторонній результат. Для родин – це передусім відновлення довіри, для гостей – ламання стереотипів про німців як холодну прагматичну націю. Нести іншим Добру Новину, радість і порозуміння прикладом власного життя, долаючи мовні й культурні бар’єри – ось найголовніша мета перебування на зустрічі Тезе.

Брат Алоїз (нинішній пріор спільноти Тезе) в цьогорічному листі до учасників зустрічі в Берліні пояснив, що сьогодні необхідно знайти нову підставу для солідарності. І довіра, якої так не вистачає в суспільстві, – це засаднича цінність. Потрібно знайти підстави для довіри у світі, де взагалі важко вірити. А віра – це і є довіра. А отже ділитися вірою, будувати стосунки, підставою яких є довіра – це одна із засад "нового апостольства".

Анна ЮРОВСЬКИХ

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/