З послання Папи Бенедикта
XVI на Всесвітній день соціальної комунікації 2012 р.
У зв’язку з наближенням
Всесвітнього дня соціальної комунікації хочу поділитися з вами роздумами про
відношення між мовчанням і словом – аспектами комунікації, які повинні
зберігати між собою рівновагу, наслідувати одне одного і доповнювати, щоб допомогти
людям досягти автентичного діалогу і глибокої близькості. Коли слово і мовчання
взаємовиключні, комунікація погіршується: це або викликає непорозуміння, або,
навпаки, створює атмосферу холоду; коли ж мовчання і слово доповнюють одне
одного, то комунікація набирає цінності та значення.
Мовчання є інтегральною
частиною комунікації, і без нього не можуть існувати слова, багаті контекстом. У
тиші слухаємо і краще пізнаємо самих себе, у тиші народжуються і поглиблюються
ідеї; ми краще розуміємо те, що хочемо сказати, або те, чого очікуємо від інших,
і вибираємо, як виразити себе. Замовкаючи, дозволяємо іншому говорити, виражати
себе, а самі уникаємо того, аби повністю прив’язатися до своїх слів та ідей і не
обмінюватися думками. Так створюється простір для взаємного слухання і глибших
людських стосунків.
У мовчанні, наприклад,
розуміються найбільш автентичні елементи комунікації між закоханими; жести,
вирази обличчя та мова тіла є знаками, якими вони об’являють себе одне одному.
У мовчанні інтенсивно промовляють радість, турбота і страждання. Власне з
мовчання виникає більш активна комунікація, яка вимагає чутливості й здатності
слухати, від чого часто проявляється істинна міра й характер стосунків. Там, де
є багато повідомлень й інформації, мовчання стає необхідним для розрізнення
важливого та неважливого або другорядного.
Глибші роздуми відкривають
нам зв’язок між подіями, які, на перший
погляд, непов’язані між собою, а також оцінити та проаналізувати повідомлення.
Завдяки цьому можна ділитися роздумами та думками, що дає можливість
автентичного, спільного пізнання. Для цього необхідне відповідне середовище,
своєрідна "екологічна система", де би підтримувалася рівновага між
мовчанням, словами, зображеннями та звуками.
Процес сучасної
комунікації здебільшого керується питаннями, що потребують відповіді. Пошукові
системи та соціальні мережі стали вихідною точкою комунікації багатьох людей,
які шукають поради, ідей, інформації та відповідей. Нині Інтернет стає форумом
для питань і відповідей. Ба більше, сьогодні часто людину закидають відповідями
на питання, яких вона ніколи не ставила, і потребами, яких вона не відчувала.
Якщо ми прагнемо зосередитися на справді важливих питаннях, тоді мовчання стає
цінним даром, який дає нам можливість розрізнити правильне серед багатьох
стимулів і відповідей. У світі комунікації багато людей ставлять перед собою
головні питання людського існування: хто я? Що я можу знати? Що я маю робити? На
що можу сподіватися? Важливо утвердити тих, хто ставить ці запитання, і
відкрити можливість для глибшого діалогу, що складається зі слів, обміну
думками, а також із запрошення до роздумів і мовчання, які часом можуть бути
красномовніші, ніж поспішна відповідь, і дозволять тому, хто запитує, досягти
власної глибини, відкритися на відповіді, які Бог записав у серці людини.
Потік запитань показує бажання
людини шукати істину, яка надасть існуванню сенс і надію. Людину не задовольнить
простий і толерантний обмін скептичними думками про життя: усі ми шукаємо
істину й ділимося цією глибокою тугою.
Бог говорить із людиною в
тиші, і людина в мовчанні також виявляє спроможність поговорити з Богом і про
Бога. "Нам потрібна тиша, яка стає спогляданням, що дозволяє нам увійти в
мовчання Бога і так сягнути туди, де народжується Слово, – Слово Відкуплення"
(Проповідь під час Літургії на закінчення
пленарного засідання Міжнародної богословської комісії, 6 жовтня, 2006).
Коли йдеться про велич Бога, наша мова є завжди невідповідна, і так
відкривається простір мовчазного споглядання. З нього народжується нагальна
потреба місіонерства і необхідність "звіщати те, що ми бачили й чули"
(пор. 1 Йн 1, 3). Тихе споглядання дозволяє нам зануритися в джерело Любові, яке
веде нас до нашого ближнього; відчути його біль та дати йому світло Христове і
Його послання життя; Божий дар цілковитої любові, яка спасає.
БЕНЕДИКТ XVI
Ватикан, 24 січня 2012
року, свято св.Франциска Сальського
Скорочена адаптація за
перекладом "Католицького Оглядача" (http://catholicnews.org.ua)
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар