ЧАС ІСПИТУ CУМЛІННЯ

Готуючись до свят, ми прагнемо змінити щось в інтер’єрі, одязі, зовнішності… Свята Церква також готує нас до Різдва через зміни – але дещо інакші. Адже якщо ми так піклуємося про матеріальний бік святкових приготувань, то наскільки більшим та глибшим має бути приготування через духовні зміни. Суть Різдвяного посту (та й посту взагалі) – це не обмеження в їжі. Це час глибокого іспиту власного сумління та відповідей на питання: ким Бог є для мене? Ким я є перед Богом?

А відтак виникають й інші питання: чи я люблю? Якою є моя любов до Бога та ближніх, звідки я її черпаю? Чи ставлю собі питання, чим є справжня любов для християнина?

Наступний крок під час посту – це реальні, конкретні дії та вчинки, зумовлені заново віднайденою любов’ю. І це треба робити не раз. Буває так, що ми залишаємо цю найважливішу річ до передсмертного часу, до останньої нашої хвороби – щоби виправдатися, мовляв, неміч уже не дає можливостей діяти.

Зло – це брак добра

Сьогодні найбільшою кризою у світі є брак любові. А коли немає любові – найбільшого добра, – то її місце так чи інакше заступає зло та ненависть.

Згадаємо обставини Різдва Христового у Віфлеємі: Ісус народжується у стайні, у яслах поруч із худобою саме через брак любові в людей, що відмовили в притулку Марії та Йосипу, через людську байдужість. Сучасний Різдвяний піст покликаний пробудити в нас прагнення Христа, Його любові. У цьому вся містерія різдвяного посту: я чекаю на Ісуса. І не просто чекаю, а прагну Його приходу. Тому в латинському обряді цей період називається Advenus (з лат. "прихід"), тобто прихід Христа.

Різдвяний піст став також для Східних Церков символом молитов і постів старозавітних патріархів – пророків, які так нетерпляче очікували на прихід Месії. Тому Церква подає в календарі спомини святих пророків Старого Завіту і святих апостолів, святителів, мучеників Нового Завіту, щоби прикладом вірності й любові об’єднати своїх вірних двох епох.

Піст у візантійському обряді

У візантійському обряді Різдвяний піст розпочинається святкуванням пам’яті св.апостола Пилипа. Загалом у цій церковній традиції вірні завжди готуються до великих урочистостей за допомогою довгого або короткого посту. Так, ми маємо Великий і святий піст (Чотиридесятницю) перед урочистістю Світлого Христового Воскресіння. Є одноденні пости, присвячені деяким урочистим дням церковного року, наприклад, Воздвиженню Чесного і Животворящого Хреста Господнього або Усікновенню голови св. Йоана Хрестителя. Тривалі пости передують дню свв. ап. Петра і Павла та Успінню Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Чому Східні Церкви мають стільки постів? Під час кожного посту перед відповідним святом Мати Церква подає певні правди віри, над якими охрещений в ім’я Пресвятої Трійці християнин має роздумувати – передусім молитовно. Також у богослужіннях передпразнества (дня перед урочистістю. – Прим. ред.) якогось свята чітко наголошується на значенні для нас цього свята чи згадуваної євангельської події. Після свята йде попразнество – немов відлуння самої урочистості. Зауважте, що Церква чинить так, як хороший вчитель у школі: є вступ до теми, її розкриття, вивчення матеріалу і повторення – щоби краще зрозуміти й запам’ятати суть.

Різдво як друга Пасха

Мета Різдвяного посту – подивитися на Різдво Христове, як на другу Пасху. До речі, у сам день Пасхи Христової на святковій Божественній Літургії не читають Євангеліє про те, як Ісус Христос воскрес із мертвих. Натомість звучить початок Євангелія від Йоана: "На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог…" (Йн 1, 1-17). Різдво і Пасха між собою дуже тісно пов’язані. Якщо уважно поглянемо на ікону Різдва Христового, то ми не побачимо радісної сцени. Мале Дитя Ісус лежить не в яслах, а в гробі, у якому немов вже немає Христа – Він воскрес – і видно тільки пелени, у які Його сповито, а Пресвята Богородиця покірно роздумує над таїнством воплочення самого Бога…

Існує ризик забути про справжній сенс свята Христового Різдва. Його нам розкриває тропар передпразнества: "Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Едеме, *красуйся, Євфрате, *бо дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви. *Її лоно раєм мисленним явилось, в якому – божественний сад. *3 нього, ївши, будемо жити – і не, як Адам, помремо. *Христос раждається, щоб оновити упалий колись образ". Ця богослужбова пісня образно звернена до мене, бо я є тим Вифлиємом, де має народитися Христос; і Едемом – бо це є також сад мого гріха; і Євфратською долиною – місцем мого вигнання…

Ієрей Стефан Самборський

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/