ШКОЛА ПАСТИРСЬКОГО ЗАПАЛУ

Перший український салезіанець східного обряду Степан Чміль був наставником майбутнього Папи. На питання Блаженнішого Святослава, чи кардинал Берґольйо буде свідком на беатифікаційному процесі владики Степана, той відповів, що так.

Якщо сьогоднішній Папа Франциск покірний, відзначається пасторальним запалом, має здебільшого уподобання до нужденних, характеризується великою скромністю, це почасти завдяки виховній праці о. Степана Чміля SDB, який карбував у його душі ці риси.

До Буенос-Айреса о. Степан прибув 1948 р., і його приєднали до салезіянської спільноти, яка завідувала "Колегією Дон Боско" (Colegio Wilfrid Barón de los Santos Ángeles) у Рамос Мехії, дільниці західної частини Великого Буенос-Айреса. За словами о. Василя Зінька, ЧСВВ, о. Степан "під час тижня працював в Салезіянській Книгарні, а суботами, неділями і в свята відвідував наших вірян зі Службою Божою та уділяв їм Святі Таїнства. Наші віряни його шанували, дуже любили, а він, зі свого боку, також любив їх всією душею і всеціло віддавався душпастирській над ними праці".

Отець Степан у Рамос Мехія правив лише в нашому (візантійському. – Прим. "КВ") обряді, а тоді літургійною мовою була старослов’янська: щорана прокидався раніше від собратії, сходив у каплицю та правив сам. Очевидно, перебуваючи в колегії, він контактував із молодими учнями, сповняючи свої обов’язки вихователя: перебував з ними на подвір’ю в час дозвілля, в їдальні, в каплиці… Він напевно розповідав їм про Україну, і, мабуть, не один з тих молодих студентів цікавився Україною, а можливо, дехто з них був українцем, бо багато з наших людей наприкінці ХІХ ст., внаслідок аграрного переселення в Західній Україні і за намовою різних агентів, які вербували людей на працю до далекого Американського й Південноамериканського континентів, переїхали туди.

Одного разу, йшов 1949-й рік, о. Степан запитав когось з тих юнаків, які гуртувалися навколо нього на подвір’ю, чи хтось з них не зголосився би прислуговувати йому до Святої Літургії. І серед них таки зголосився Хорге Маріо Берґольйо, сьогоднішній Папа Франциск! Нагадую собі, як о. Степан мені розповідав, що той молодий хлопець навчився відповідати "Господи помилуй", ну й вивчив також інші частини Літургії. Хорхе Маріо був учнем "Колегії Дон Боско" в 1949 р. і в класі "6-Б" отримав найвищі бали з поведінки та Релігії. Не знаю точно, як довго отой хлопчина прислуговував о. Степанові до Святої Літургії, – він мусив підніматись раніше інших учнів, щоб служити отцеві, – але, знаючи о. Степана добре, можу собі чітко уявити, як позитивно вплинула на майбутнього Папу його батьківська любов, святість, любов до молитви, життєрадісність і душпастирське піклування про наших людей. Хто-небудь, хто пізнав о. Степана, подивляв його відданість Богові й його любов до України. Припускаю, що під час частих прогулянок студентів колегії з отцями, молодий Хорхе не відступав від отця Степана і цікавився Україною, знання про яку йому послужило, коли він став архиєпископом Буенос-Айреса, бо був також ординарієм для східних католиків, зокрема, тих, які не мали своєї єрархії. А вже як кардинал, він особливо опікувався нашою Церквою [УГКЦ] в Аргентині.

о. Євген НЕБЕСНЯК SDB

За матеріалами РІСУ. З незначними правками збережено орфографію автора.

ФОТО:

Одинадцятирічний Хорхе Бергольо. (Фото: www.express.co.uk )