Коронний – це слово має присмак свободи.
Статус коронного міста був привілеєм, а свій загадковий ореол ці особливі міста
зберегли й дотепер.
Середньовічний король Карл І Роберт
здобув угорський престол у неспокійний час внутрішніх воєн, але й на троні мусив
бути пильним: угамування непокірних баронів та воєнне лихоліття зробили його
правління складним і неоднозначним. Наступного року виповниться 685 років
відтоді, як Карл Роберт стратегічно надав коронний статус п’яти містам Мармарощини
(тоді – історичний комітат на північному заході Угорського королівства, хоч
уже від V ст. після Р. Х. тут проживали слов’яни).
Сьогодні до України належить частина Мармарощини,
зокрема – три коронних міста. Це Хуст, Тячів і Вишкове (нині селище на
Хустщині). Два інші міста, Марамуреш-Сігет і Довге Поле, належать до сучасної
Румунії.
Хуст здавна був містом, де перетиналися
торгові й стратегічні шляхи. Хустський замок, поставлений на сторожі коронних
міст і поблизьких солекопалень, належав самому королю. Багато могли б
розповісти його руїни… Крута замкова гора, серпантин доріг – кожен, хто
долав ці перешкоди та досягав твердині, був захоплений замковими вежами, які немов
сягали неба. А золоті хрести на вежах своїм блиском засліплювали очі
мандрівників. Навіть сьогодні від руїн замку віє неприступністю та колишньою
величчю.
Тячів – це місто трьох давніх храмів.
Найдавніша (бл. ХІІІ ст.) та найбільш помітна святиня сьогодні належить
реформатам, хоч історично це католицький храм. Натомість сучасний католицький
храм св. Стефана постав у 1780 році. Греко-католицька церква Успіння
Пресвятої Богородиці – наймолодша, минулого року вона відзначила
"всього лиш" 160-річчя. Солекопальні, про які ми згадали раніше, розташовані
неподалік Тячева, у Солотвино.
Назва "Вишкове" відома всім, хто
любить закарпатську мінеральну воду. Вишківський замок, від якого сьогодні
можемо побачити лише ймовірні контури, також належав до охоронних та стояв на
сторожі "марамороського соляного шляху" – місцевих соляних
копалень і перевезення солі по Тисі. Коли Вишкове стало королівським містом та
центром Марамороського комітату, замок також отримав статус королівського.
Оскільки виробництво та продаж солі були
справою напрочуд прибутковою, замків-хранителів соляних копалень було кілька:
до таких також належали замок Канків у Виноградові та замок Ня́лаб у Королевому.
Занепав вишківський замок із плином часу, коли хустська твердиня перебрала на
себе провідну роль охорони комітату.
Мандруючи загадковим коронним шляхом, мимоволі
починаєш мріяти про відродження цих заповітних місцин, величі яких не стерло
навіть комуністичне безглуздя. Чи це лише мрії? Час покаже…
ФОТО:
Тячів (Фото: http://tyachiv.in.ua)
Немає коментарів:
Дописати коментар