Віфлеєм – містечко поблизу Єрусалима, територія
Палестинської автономії. На івриті його назва звучить як Бейт-Лехем і означає "Дім
Хліба", арабською це Байт-Лахм – "Дім М’яса". Перші згадки
про Віфлеєм датовані XV ст. до н. е., тут здавна жили пастухи та
землероби.
Зараз у Віфлеємі близько 25 тисяч мешканців,
із яких лише третина – християни. Це маленьке містечко є одним із
найвизначніших місць для віруючих трьох світових релігій. Тут у маленькій
печері для пастухів народився Ісус Христос. Саме сюди, побачивши зірку над
містом, прийшли волхви, щоб поклонитися Немовляті, принісши йому дари: золото
як Цареві, ладан як Богові та смирну як Людині.
У цьому місті за тисячу років до Сина
Божого народився цар Давид. Тут під час пологів померла праматір Рахіль, дружина
патріарха Якова. Її гробницю шанують не лише юдеї, а й християни та мусульмани.
Щоправда, віднедавна вона відчинена тільки для єврейських жінок, які просять
свою праматір про легкі пологи та щастя для дітей.
Головна святиня Віфлеєма – храм Різдва
Христового. Він збудований св. Оленою, матір’ю першого римського
імператора-християнина Константина, над печерою, де народився Ісус Христос. У невелику
печеру можна потрапити й досі; тут на прочан чекає вівтар Ясел Христових.
Власне, самі ясла, у які Діва Марія поклала маленького Ісуса, у VII ст. хрестоносці
вивезли до Рима. Але ту частинку, що залишилася, замурували в мармур, і тепер
над нею горять п’ять незгасних лампад.
Храм Різдва Христового – чи не єдина
церква, де Богослужіння ніколи не припинялися. Тільки 529 року під час
повстання Самарії тут сталася пожежа. Її сліди досі залишилися на колонах, низ
яких світліший, бо відтертий від кіптяви, а верх – темніший. Згодом храм
відновив і розширив імператор Юстиніан.
Відтоді будівлю не руйнували: святиня дійшла
до нас крізь віки фактично в первозданному вигляді. Її не знищили перси, бо
побачили на одній із мозаїк своїх співвітчизників – волхвів, які принесли
Немовляті гостинці. Не чіпали турки, ба навіть не забороняли відвідувати
християнам святе місце. А 1897 року, коли було вкрадено Срібну зірку, що
вказує на місце народження Христа, її точну копію зробив і встановив
мусульманин – султан Абдул-Меджид I.
Вхід до храму Різдва Христового вкрай низький:
зайти можна, лишень схилившись – його недарма називають Воротами смирення.
У напівтемряві на стінах і колонах заледве можна розгледіти фрагменти
фресок із ликами святих. На підлозі збереглися фрагменти кольорової візантійської
мозаїки. Вівтар належить Грецькій Православній Церкві, але в храмі служать
також вірмени, копти й сирійці.
Кілька різних Церков-власниць храму –
характерне явище для християнських святинь на Святій Землі. Будь-хто з
паломників може зайти до католицького, православного чи вірменського храму. Тут
не запитують, до якої конфесії належиш – ці святі місця спільні для всіх
християн.
Людмила ПОЛЯХ
Немає коментарів:
Дописати коментар