У Рік Віри "КВ" запропонує своїм
читачам серію матеріалів про відпустові місця України. Однак розпочнеться наша
мандрівка не тут, а в серці католицького світу – на вулицях і площах Рима.
Перший храм, який необхідно відвідати у
Вічному місті, – це собор святого Петра. Папа Бенедикт назвав його істинним
місцем для молитви, поклоніння та хвали Господові: "У цьому святому
місці, куди тисячі паломників і туристів щодня приїздять з усього світу,
більше, ніж будь-де, необхідне створення молитовної спільноти, яка забезпечить
неперервність традицій". Оскільки ж собор від початку був і досі
залишається найбільшим храмом світу, кожен паломник може долучитися до цієї
спільноти не лише духовно, а й фізично: у дні великих святкувань усередині храму
можуть одночасно перебувати до 60 тисяч осіб.
Хоча сучасний собор святого Петра збудований в
епоху пізнього Ренесансу, його історія починається значно раніше, ще на початку
IV століття, коли імператор Константин наказав збудувати храм на
Ватиканському пагорбі. Вибір місця був символічним: саме цей пагорб вважають
місцем поховання апостола Петра. Базиліка, завершена 349 року, проіснувала аж
до середини XV століття, коли аварійний стан будівлі змусив папу
Миколая V розпочати реставраційні роботи. Після його смерті реставрацію
припинили, але 1506 року папа Юлій ІІ заклав перший камінь сучасного собору
святого Петра, який виріс не навколо, а на місці давньої базиліки.
Собор – одне з найцікавіших місць Рима
також і з мистецького погляду, оскільки в його побудові брали участь майже всі
великі архітектори та скульптори італійського Відродження. Тут, зокрема,
зберігається єдина підписана робота Мікеланджело – славнозвісна
"П’єта"; над троном святого Петра здіймається кафедра роботи Берніні,
який створив також грандіозний балдахін заввишки 29 метрів над
головним вівтарем; ґратки каплиці Святого Причастя виконані за проектом
Борроміні. Купол роботи Мікеланджело здіймається на 120 метрів , а
довжина центрального нефу собору становить понад 200 метрів – і на
цій чималій території храму живе цілий пласт духовної й мистецької історії.
Існує в Римі ще одне місце, яке не може не
привабити уваги українських паломників, оскільки його неовізантійський стиль одразу
викликає відчуття чогось знайомого й рідного. Ідеться про собор святої Софії,
побудований наприкінці 60-х років ХХ століття. Його освятили у вересні 1969
року в присутності папи Павла VІ, який переніс під головний престол храму
частину мощей св. Климента, папи.
Однак історія собору знову ж сягає значно
глибше. Цей храм продовжує архітектурну традицію Київської Русі: його створив
італійський архітектор Лючіо ді Стефано на основі первісних планів Софії
Київської. Святослав Гординський спроектував запрестольну мозаїку й вітражі,
які ще більше посилили візуальні зв’язки собору з його київським побратимом. До
храму ведуть чотири мармурові сходинки, які символізують чотири моральні
чесноти: розсудливість, справедливість, витривалість і стриманість.
Галина ГЛОДЗЬ
ФОТО:
Базиліка святого Петра (фото: filipdemuinck-kristelpardon.blogspot.com)
Базиліка святої Софії у Римі (фото: www.palomnyk.info )
Немає коментарів:
Дописати коментар