Коли
Господь дав Аврамові обітницю про незліченне потомство, Авраму
було 75 років. Та вже десять років потомства не було, і у справу втрутилася
Аврамова жінка, Сара…
"Сараї
ж, Аврамова жінка, не родила йому дітей. А була в неї рабиня єгиптянка, на ім’я
Агар. Тоді Сараї сказала до Аврама: "Господь зробив мене безплідною:
ввійди-но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй."
Послухав Аврам бажання Сараї. […] Ввійшов він до Агарі, й
вона зачала. Як же відчула, що зачала, то стала зневажати свою господиню. Тоді
Сараї промовила до Аврама: "Нехай ота зневага до мене та впаде на тебе. Я
сама дала тобі в обійми мою рабиню, а вона, відчувши себе вагітною, стала мною
погорджувати. Нехай Господь судить між мною і тобою!" Аврам же сказав до
Сараї: "Ось у твоїх руках твоя рабиня. Роби з нею що хоч".
Запопалася
тоді Сараї до неї жорстоко аж вона втекла геть їй з очей. Зустрів її ангел
Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур, і сказав:
"Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди прямуєш?" (див.Бут 16).
…Коли
Агар народила Авраму Ізмаїла, йому було 86 років, тобто після 11 років
очікування на потомство, яке Бог обіцяв Аврамові. Минав рік за роком, а
здійснення обітниці не було. І одного разу… замість того, щоб бути далі
слухняним Богу, Аврам послухався своєї жінки Сараї, яка порадила йому увійти до
власної рабині і таким чином мати дітей. Згідно з давнім месопотамським правом,
коли пані дому не могла народити дітей, її чоловік входив до рабині, і діти
рабині вважалися дітьми пані. Рабиня навіть народжувала, сидячи на колінах в
своєї пані. Це було свого роду замісне материнство.
Для
чого сьогодні нам потрібна ця історія?
Подібна
імітація може мати місце також і в нашому духовному житті. Замість того, щоб
приносити плід, можемо імітувати, що ми його приносимо. Можна читати багато
книг про молитву, замість того, щоб багато молитися. Замість того, щоб серйозно
поставитися до власного навернення, можна нескінченно допомагати іншим, щоб
тільки не думати про власне життя. Можна звершувати різні релігійні акти не для
слави Божої, а для власного задоволення. Подумай, чого у Твоєму житті більше:
плодів чи їхніх імітацій?
Що
сталося далі з Агар? Вона почала гордувати своєю господинею. Там, де бракує
справжніх плодів, там є вдавання і гординя. І навпаки, якщо бачиш своє
гордовите ставлення до ближнього, то варто перевірити власне духовне життя, чи
я живу в правді. Після того, як Сара пожалілася Аврамові, і він дозволив робити
все, що заманеться зі слугинею Агар, Сара стала поводитися з нею жорстоко. Що
довше ми триваємо в різного виду вдаваннях, то більше стаємо вимогливі самі до себе,
злимося на себе, коли нам щось не виходить і починаємо погорджувати самі собою.
Можна сказати, що Агар і Сара – це також постави нашого серця.
Врешті-решт
Агар не витримала різних принижень з боку Сари і втекла. Вдавання остаточно
веде до різних втеч. Але саме там, на пустині, відбулося її навернення, коли
Агар була сама перед собою…
Подумаймо
хвилинку, чому так сталося в історії Сари і Агар?
Чому так стається у нашому житті, що ми починаємо вдавати якесь духовне життя,
замість того, щоб шукати справжнього? Можливо тому, що Аврам втратив
довготерпеливість. Всюди про нього написано, що Він слухався Бога, лише один
раз Він послухався свою жінку…
Ця
риса і постава духовного життя, якою є довготерпеливість, дуже важлива. Святий
Павло в Гімні Любові (1 Кор 13) навчає, що любов ДОВГОТЕРПЕЛИВА. Можна
зауважити, що це перше, що про любов каже згаданий гімн.
Що
Слово Боже каже про цю поставу? Розгляньмо наступні фрагменти: Як 5, 7; 2 Петра
3, 9.
Довготерпеливість
– ознака любові. Якщо довго терпиш, то любиш? Ця постава є також рисою любові
до самого себе.
Пригадаймо,
де в Святому Писанні є ще мова про Агар і Сараї, і в якому контексті згадуються
ці дві постаті.
Прочитай
уважно: Гал 4, 22 - 23.
Як
думаєш, що означає, що Ізмаїл, той що народився від Агар, народився за тілом,
як пише Павло Апостол, натомість Ісак – народився за обітницею?
Агар
є поставою мого серця, коли я намагаюся власними зусиллями осягнути
досконалість. Аврам послухався Сараї, коли увійшов до Агар, щоб та почала від
нього Сина. Коли перестаєш слухати і довіряти Богу, а починаєш більше слухати
своїх душевних спонукань (Сара), це приведе до імітацій у твоєму духовному
житті.
Вдавання
свідчить також і про те, що я ще не достатньо знаю самого себе і Бога. Тому
подумки вважаю, що я з усім упораюсь. Аж врешті-решт це призводить до духовного
занепаду, пустині, стану, який ми називаємо КРИЗОЮ. І саме тоді може
розпочатися зворотній процес. Криза є чудовою нагодою відповісти на запитання,
яке Агар почула від Ангела: "Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди
прямуєш?" Саме після цього запитання Агар отримала запевнення від Бога, що
Він опікуватиметься і її життям і життям її сина, і повернулася до Сараї. Криза
приводить нас до самих себе, дозволяє усвідомити актуальне становище і своє
справжнє покликання.
Сторінку підготував о.Роман ЛАБА OSPPE
Немає коментарів:
Дописати коментар