ПРО ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА… НАДІЮ

З 17 вересня 2011 р. й донині у Нью-Йорку та інших містах США триває акція громадянського протесту під промовистою назвою "Захопи Уолл-Стріт". Мета цієї акції – зосередити увагу суспільства на злочинах сучасної фінансової еліти та заклик до структурних змін в економіці. За повідомленнями преси, ця акція набула масового характеру (54% американців підтримують її цілі) та має послідовників у Канаді, Іспанії, Ізраїлі, Португалії, Греції, Австралії, Великій Британії…

Ці події, а також кризи в Греції, Італії, Португалії та, як наслідок, загроза краху всієї архітектури Європейського Союзу, поставили питання руба: а чи тим шляхом рухається сучасна економіка?

От і нинішня осінь стала дуже плідною для дискусій на цю тему. Згадаємо принаймні про дві події з цієї сфери. Спочатку – про "голос із Ватикану". 24 жовтня ц.р. Папська рада Justitia et Pax ("Справедливість і мир") опублікувала документ Святого Престолу щодо необхідності реформ міжнародної фінансової та грошової систем. Друга подія була не менш гучною – Нобелівська премія з економіки 2011 р.

Голос Папської ради

Презентація нового документа може бути розцінена як прем’єра кардинала Петера Кодво Турксона. Рівно два роки тому, 24 жовтня 2009 р., він очолив Раду Justitia et Pax. І, по суті, це перший масштабний документ, підготовлений цим дикастерієм.

Головна ідея, викладена у цьому документі, є проста. Для розвитку людства треба погодитися з тезою, що людство – це не лише найрозвинутіші країни світу. Людство – це "спільнота націй", в якій ніхто не може підтримувати свій добробут за рахунок інших народів. Проте, саме таким є сучасний світ. Єдиний вихід з цієї ситуації Святий Престол вбачає у створенні на загальносвітовому рівні повноважної представницької інституції, яка координувала б міжнародну фінансову й грошово-кредитну системи заради розвитку реальної економіки. Це питання є ключовим – у сучасному світі реальна економіка, яка виробляє реальні товари і послуги, стає невигідною. Більшу прибутковість забезпечують операції, пов’язані зі цінними паперами, грою на різниці валютних курсів тощо. А в цій сфері "перші ролі" належать далеко не найбіднішим країнам. Документ вже зараз рекомендує впровадити як один із дієвих заходів спеціальний податок на суто фінансові операції, спрямовані на отримання спекулятивних прибутків.

Голос "нобеліантів"

Питання про лауреатів Нобелівської премії у галузі економіки постає тут не випадково. Річ у тім, що принаймні один із провідних економістів світу, проф.Джозеф Стігліц, вже кілька років плідно співпрацює зі Святим Престолом – він є академіком Папської Академії Суспільних наук. 2001 р. він разом із Дж.Акерлофом та М.Спенсом отримав премію А.Нобеля за розробку ідеї "асиметричної інформації". Суть ідеї проста – у будь-якій економічній операції продавець має більше інформації про товар, аніж покупець, а тому через це може отримувати додаткові зиски. Нині в рамках комісії ООН Дж.Стігліц також розробляє концепцію подолання глобальної фінансової кризи. Принагідно зауважимо, що у новому документі Ради Justitia et Pax відчувається вплив ідей Стігліца. Зокрема, йдеться про координацію глобальної фінансової та грошової політики (власне, йдеться про усунення "асиметричності інформації" на світовому рівні) та про створення відповідної координаційної міжнародної інституції. А це свідчить про те, що кардинал Петер Турксон тримає руку "на пульсі" сучасних економічних тенденцій.

Цього року премію здобув проф.Томас Сарджент (разом із Кр.Сімсом) – "за емпіричні дослідження причинно-наслідкових зв’язків у макроекономіці", як сказано в прес-релізі Нобелівського комітету (10 жовтня 2011 р.). Досі вважалося, що на економічні процеси, а, відповідно, й на поведінку економічних суб’єктів та їхні очікування, впливають рішення урядів. У загальних рисах суть відкриття Т.Сарджента полягає у тому, що все відбувається  достоту навпаки – саме очікування спільноти визначають економічний розвиток (і, як це не парадоксально, навіть тоді, коли уряд не ухвалює жодних рішень, ба навіть ухвалює рішення помилкові).

Надія є?

Насправді тенденції, що відбуваються нині в економічній науці, свідчать про достатньо позитивні речі. Хоч би як заперечували це нинішні інтелектуали будь-якої економічної школи, але більшість з них – свідомо чи несвідомо – були "зачаровані" Марксом. Небагатьом вдалося утриматися від спокуси вважати людину плодом економічних умов. Власне, приклади Дж.Стігліца та Т.Сарджента доводять: наука "приходить до тями" і звертається до тих ідей, які довгий час були для неї табу.

Крім того, якщо тверезо оцінити новизну відкриттів хоча б згаданих вище науковців, то більш-менш сформований у вірі католик зауважить – а, власне, що тут нового, у чому відкриття? А й правда. Ідея Дж.Стігліца про "асиметричну інформацію" та її негативний вплив, якщо говорити простими словами, зводиться до того, що брехня завдає шкоди. Ідея ж Т.Сарджента про те, що очікування суспільства впливають на економічні процеси, а не навпаки, – думка не нова. "Spe salvi facti sumus – Ми надією спаслися", – це сказав ще апостол Павло (Рим 8,24).

Отже, можемо сподіватися, що крок за кроком тверезий глузд братиме гору. І людство все ж таки відпрацює навичку встановлювати причинно-наслідкові зв’язки – адекватно, без ідеологічних упереджень та гасел. Принаймні, у мене є надія на це.

Роман ЖЕЛЄЗНИЙ

ФОТО:

У 1990 р. у Ватикані було встановлено скульптуру "Земна куля" італійського митця Арнальдо Помодоро. Це – твір-попередження, що містить глибокий філософський сенс: своїми діями людина може зруйнувати світ


При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/