Мартина І обрали папою в непростий час: середина VII століття
відзначилася розквітом єресі монофелітства, прихильником якої був імператор
Візантії Констант І. Засудивши єресь 649 року на Латеранському соборі, папа
підписав собі смертний вирок, адже це стало образою, якої імператор не зміг
пробачити.
По кількох роках виснажливих судів і перебування в темниці папу
Мартина І, який так і не погодився прийняти єресь, заслали до далекого Херсонеса.
У листах до друзів він писав, що його "не лише відділили від решти
світу", а й "позбавили засобів до існування". Самотній і
виснажений голодом, тут він і помер 655 року. Усвідомлюючи важливість учинку папи
Мартина І для Церкви, його з почестями поховали за стінами міста в
"некрополі святих", в окремій крипті під підлогою храму Богородиці
Влахернської.
Скоро сюди почали стікатися вірні з усієї Європи, щоб
"отримати благодать зцілення": після поховання св. Мартина воду
з прихрамових криниць почали вважати чудодійною. Над криптою папи спорудили
бічний вівтар на його честь. І хоча згодом мощі папи було перевезено до
Константинополя, а потім до Рима, храм Богородиці Влахернської залишався місцем
паломництва до XVI століття. Утім, варто пам’ятати, що св. Мартин був не
єдиним християнським подвижником, якого поховали на цьому місці: учені
припускають, що тут було поховано й перших єпископів-місіонерів, які прибули до
Херсонеса.
Від початку храм мав форму хреста з виходами з усіх чотирьох
боків; тут була не традиційна абсида (вівтарна частина, зазвичай орієнтована на
схід), а центральний вівтар. Однак пізніше три виходи заклали каменем,
залишивши тільки західний, і добудували абсиду. Підлогу ж покрили мозаїкою з
символікою таїнства Причастя: у центрі – чаша з двома павичами, з неї
ростуть дві виноградні лози, а на лозах сидять голуби; решта заповнена
медальйонами зі зображеннями пташок, плодів, квітучих гілок.
Храм Богородиці Влахернської відреставрували після
археологічних досліджень 1902 року, і його взяла під свою опіку імператорська
сім’я. Для будівлі спорудили легку крівлю й виділяли з державної скарбниці
кошти на утримання її охоронців. Під час війни крівлю було зруйновано, а
мозаїка тільки дивом не постраждала. Її зняли й перенесли в Херсонеський музей
1953 року, а від 1973 року й дотепер експонують у музейному дворику.
Сьогодні відвідувач зможе побачити в передмісті Севастополя тільки
залишки стін храму Богородиці Влахернської та занедбані крипти, в одній із яких
колись лежали мощі св. Мартина.
Галина ГЛОДЗЬ
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар