Перед
вами уривки з проповіді владики Ярослава Приріза, єпископа
Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Ця проповідь, виголошена кілька років
тому з нагоди прощі до с.Зарваниця, розкриває роль Богородиці як Матері Церкви
в історії спасіння.
Нині
Церква молитовно готується прийняти дар Святого Духа, якого Господь наш Ісус
Христос обіцяв зіслати на учнів після Свого Вознесіння на небо. Разом із
Церквою про дар Святого Духа молиться Марія, яка впродовж усього свого життя,
від першої його хвилини, досвідчувала дію Святого Духа. Через Неї – Свою Наречену
і Свій Храм – Господь освячує і дарує радість іншим людям.
Підтвердження
цієї істини можемо знайти у Святому Письмі. Після Благовіщення, що стало
особистою П’ятидесятницею в житті Марії, вона поспішає в гірську околицю, у
місто Юди, ввійшовши в дім Захарії, вітає Єлисавету. І як почула Єлисавета
привітання Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим
Духом (Лк 1, 39-40). Християнське Передання від самих початків бачить у цій
події сповнення слів ангела про Йоана Предтечу, промовлених до його батька
Захарії: "Бо він буде великий в очах Господніх… і сповниться Духом Святим
вже з лона матері Своєї" (Лк 1, 15).
Освячення
і зішестя Святого Духа на Йоана Хрестителя пов’язане з присутністю Марії. Сущий
в її лоні Христос очищує, дає Духа і радість. Цим Духом наповнюється після
привітання Марії також Єлисавета. Отже, як бачимо, у домі Захарії відбулося
справжнє зішестя Святого Духа. Розповідь про відвідини Пресвятою Богородицею
своєї родички Єлисавети містить у собі одну з радісних новин християнства. Дух
Святий освячує і просвічує через Марію Єлисавету – для цього достатньо одного
її слова, її привітання. Освячення Йоана і Єлисавети – це не одноразова подія,
вона повторяється завжди, навіть і в нашому житті, якщо ми захочемо прийняти
Марію до свого дому, до свого життя так, як це зробила Єлисавета, так, як це
зробив Йоан Богослов.
В
іншому місці Святого Письма ми бачимо Марію, яка разом із Христовими апостолами
після Його Вознесіння на небо перебуває на молитві в сіонській горниці. У Діяннях
апостолів про це читаємо: "Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що
зветься Оливною… Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з
жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з його братами" (Діян 1, 12-14). Своєю
молитвою Богоматір випрошує у Сина дар П’ятидесятниці для Церкви. Прихід
Святого Духа – це відповідь на терпеливу молитву Церкви разом із Матір’ю Ісуса.
Образ
Церкви, яка молиться разом із Марією, підкреслює першість і виняткове значення
молитви. Після того, як учні Христові розлучилися зі своїм Учителем на Оливній
горі, вони не розпочали апостольської діяльності відразу, а пішли молитися в
закритій горниці, очікуючи дарування Святого Духа, зберігаючи заповідь
Господню: залишатися у Єрусалимі, поки не зодягнуться силою з висоти. Як
бачимо, передусім найважливіша сама молитва!
Так
само було і в житті Ісуса. Його месіанському служінню передували молитва і дар
Святого Духа. Євангеліст Лука оповідає: "Коли Ісус, охрестившись, молився,
відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього…"
(Лк 3, 21-22). Першість молитви – це євангельський закон, якого навчилися і
який зберігали також Христові апостоли. Саме тому після Його Вознесіння вони не
почали відразу діяти, проповідувати, а пішли молитися. Наслідком цієї молитви
стало те, що Дух із шумом відчинив двері горниці – і тоді Його силою і
благодаттю розпочалися великі діла ранньої апостольської Церкви: свідчення,
проповідь, навернення народів. Це чудовий урок для нас! Якщо діяльність буде
стояти на першому місці, а молитва, усамітнення десь на самому кінці, то плоди
нашої праці будуть дуже бідними. Молитва Церкви в сіонській горниці має кілька
особливостей, що вказують на те, якою повинна бути справжня молитва.
По-перше,
ця молитва є однодушною. Перед викликами сучасного світу ми повинні зробити
все, що від нас залежить, аби усунути з наших родин, із наших парафіяльних
спільнот, із Церкви поділи, ворожнечу й непорозуміння. Христос перед Своїми
страстями благає Небесного Отця про дар єдності для Своєї Церкви: "Щоб усі
було одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані"
(Йн 17, 21). Зуміймо цей дар віднайти і не втратити, бо саме він є запорукою
нашої здатності прийняти Святого Духа і Ним жити.
Молитва
апостольської спільноти, об’єднаної довкола Марії, була пильною і тривалою. Це
терпеливе молитовне очікування, яке потребувало самовіддачі й мужності в
подоланні різноманітних перешкод. Цією молитвою були охоплені не лише їхні
серця, а й воля. Тут маємо перед собою приклад наполегливої молитви, якої
нелегко навчитися. Як часто ми розчаровуємося, зневірюємося, коли не отримуємо
відразу того, про що просимо у своїх молитвах!
Іншою
складністю є також те, що ми не завжди знаємо, про що просити, деколи бажаємо
для себе того, що не є корисним для нашого спасіння. Апостоли просили дару
Святого Духа. До цього прохання заохочує Спаситель також і нас, запевняючи, що
Отець дасть Святого Духа тим, хто про це просить (Лк 11, 13). Дар Святого Духа
– це найбільший з усіх дарів, тому саме про нього належить перш за все благати
Бога. Разом зі Святим Духом прийдуть до нас любов, радість, терпеливість, мир,
доброта, милосердя, лагідність.
І
ще на одну властивість молитви я б бажав звернути вашу увагу. А саме: молитися
слід з Марією, адже вона – Мати Церкви. Присутність Пресвятої Богородиці, її
голос, її молитва очищують, освячують, приносять Святого Духа. Просімо Марію,
щоби була разом із нами, щоб навчила нас молитися, щоб прийняла наші молитви й
донесла їх своєму Синові…
Повний
текст читайте на офіційному сайті Самбірсько-Дрогобицької єпархії: http://www.sde.org.ua
"КВ" в
електронному форматі
Приклади випусків за 2011
р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. -
тут files.mail.ru/XVRWF6
При передрукуванні
обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар