…То обов’язково написала б книжку, а то й сценарій для якогось
голлівудського фільму. Головним героєм свого опусу я б зробила напівлегендарну постать
в історії Католицької Церкви ХХ століття. Йдеться про кардинала Джузеппе Сірі. Яких
лишень байок про нього не складали газетярі! І буцімто секретний папа, який чи
то сам, чи то під примусом відрікся від престолу святого Петра, і авантюри
спецслужб навколо кардинала Сірі, і його славетний консерватизм…
Виникає питання: чому ж дени брауни та подібні не взялися за
таку явно виграшну тему? А спекулятивні автори тим і відрізняються, що не
гребують нічим, хапаються за будь-які фантазії та смажені факти. А сюжет із
кардиналом Сірі міг би бути таки закрученим. У чому ж річ? Чому не маємо
гарячих у повному сенсі книжок і фільмів про кардинала Сірі? Моєю версією є те,
що скромна, мудра й консервативна особа, якою був кардинал Джузеппе Сірі, не
може стати головним героєм такого роду розважальної продукції. Зі своєю
мудрістю й вишуканістю він був надто делікатним і скромним, проте все одно
вивищувався над шумовинням обивательських інтересів. Якщо привертати увагу до
нього, то насамперед до тих цінностей, які він обстоював. А вони ж зовсім не
вписуються в загальний перелік тем, що їх так полюбляють таблоїди й пошукачі
смажених фактів. Зазвичай дени брауни та майже всі інші автори, які є прихильниками
антикатолицьких сенсацій, затяті сповідниками лівацьких поглядів. З цього боку
Джузеппе Сірі з його радикальними антикомуністичними висловлюваннями аж ніяк не
міг би стати їхнім героєм, адже велику частину життя він поклав на те, щоб
розвінчати саму ідею комунізму й довести її шкідливість для розвитку людства як
такого.
Джузеппе Сірі народився 20 травня 1906 р. у м.Генуя, що в
Італії. Його батьки, Ніколо і Джулія, належали до парафії Святої Пренепорочної
Діви Марії й були дуже побожними християнами. Отже, всіляко сприяли тому, аби
їхній син здобув саме теологічну освіту. 1916 р. Джузеппе вступив до Малої семінарії
в Генуї, наступного року вступив до Вищої генуезької семінарії, а в 1926 р. – у
Папський Григоріанський університет, що в Римі. Там він отримав ступінь доктора
теології. 22 вересня 1928 р. був висвячений на священика. Деякий час він
продовжував душпастирську й наукову роботу в Римі, але згодом повернувся до
рідної Генуї, де став викладати в семінарії й працювати в митрополії. Від 1937
р. був ректором Теологічного коледжу св.Томи Аквінського.
14 березня 1944 р. став генуезьким вікарним єпископом і вже досить
швидко по тому, 14 травня 1946 р., був призначений на кафедру архієпископа
Генуї. 12 січня 1953 р. папа Пій ХІІ дарував йому титул кардинала Святої Церкви.
Тоді Джузеппе Сірі був одним із наймолодших і найперспективніших кардиналів.
У своїй політиці він дотримувався консервативних і
традиційних поглядів, був у цьому непорушним, зовні залишаючись м’якою,
делікатною та приязною людиною. Консерватизм і традиційність, у буквальному й
позитивному сенсі цих слів, стосувалися і вельми глобальних проблем – як-от взаємодія
з комуністичними режимами та рівень можливого компромісу, – і таких "другорядних"
питань, як жіноча мода на брючні, чоловічі костюми, і вплив цієї моди на суспільство
в цілому.
Під час ІІ Ватиканського Собору він стояв на позиціях
консерватизму й у своїх переконаннях був близьким до кардинала Оттавіані, поділяючи
його засадничі погляди на проблеми, які обговорювалися під час Собору.
Тривалий час архієпископ Сірі входив до числа Колегії
кардиналів, беручи участь у кількох конклавах. На всіх трьох його називали чи
не найпершим кандидатом на Кафедру святого Петра. А вже після його першого
конклаву 1958 року виникла легенда, що буцімто кардинали назвали його Єпископом
Рима, проте він начебто не погодився з цим. Проте варто не забувати, що це лише
легенда, оскільки, по-перше, немає жодних фактів, які підтверджували б ці
чутки, а по-друге, кардинал Сірі завжди визнавав новообраних пап і працював під
їхнім началом, продовжуючи своє єпископське служіння. Ба більше, служив Месу за
новими приписами та завжди захищав ухвалені ІІ Ватиканським Собором документи й
декларації. Провадив активну громадську діяльність, був членом Мальтійського ордену
і кавалером Великого хреста ордена "За заслуги перед Італійською Республікою".
За вислугою років кардинал Джузеппе Сірі залишив
архієпископську кафедру Генуї 6 липня 1987 р., а за два роки – 2 травня 1989 р.
перестало битися його серце. Похований він у кафедральному соборі святого Лоренцо
в рідній Генуї.
Тетяна ДЗЯДЕВИЧ
ФОТО:
Кардинал Джузеппе Сірі
"КВ"
в електронному форматі
Приклади
випусків за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І
півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на
http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар