БЛАГАННЯ ПРО МАЙСТРА

Як розуміти сам термін "виховання", ба більше – "християнське виховання"? Яка роль батьків у цьому процесі? А як щодо вчителів? Про це Ельжбета Осевська і Томаш Охіновський розмовляють з о. Янушем Тарновським (нар. 1919), професором педагогіки, викладачем педагогіки у Митрополичій духовній семінарії у Варшаві, професором Академії католицької теології.

Існує думка, що весь ІІ Ватиканський Собор треба розуміти як важливу педагогічну подію, як виховну дію щодо Церкви та світу. Чи згодні Ви з такою думкою?

Це залежить від розуміння терміна "виховання". Ми можемо розуміти його вузько й застосовувати щодо дітей та молоді або широко – і тоді маємо на увазі не лише молодих, а й усе людство. У цьому розумінні весь Собор був виховною подією.

Ми часто маємо проблеми з розрізненням головних термінів – таких як загальне, релігійне, християнське, католицьке виховання.

Релігійне виховання відбувається тоді, коли центральною цінністю є релігія, будь-яка. Сутність християнського виховання полягає в тому, що верховною особою є Ісус Христос, тоді як католицьке виховання стосується Христа, який діє в Церкві.

Особливе місце у вихованні Декларація визнає за батьками. Проте нині зміни в родинному житті викликають питання, чи родина продовжує бути і буде першим (не лише хронологічно, а й у порядку значущості) осередком християнського виховання?

Церква проголошує, що батьки – це перші вихователі, але це не надто узгоджується з теперішньою ситуацією, бо в католицькому вихованні з батьками дуже мало співпрацюють. Так само і катехити не турбуються про те, щоби запросити батьків, дізнатися про їхні поради, клопоти, проблеми.

Але чи підготовлені батьки до такої співпраці?

Я боюся, що досить небезпечно вважати, ніби батьки не підготовлені й ми їх удосконалимо. Ще невідомо, чи не треба вдосконалювати нас. Тому я радше говоритиму про консультації, спільну діяльність, а не про повчання. Відомо, що батьки дають таке виховання, яке отримали у власному домі.

Ми говорили про допомогу з боку Церкви, а які функції можуть виконувати інші виховні інституції?

Родину не можна замінити жодною іншою інституцією, адже, окрім патологічних випадків, у ній панують дуже сильні зв’язки. Інша справа, якщо родина цілковито патологічна.

Як Ви бачите проблему шкільництва й освіти вчителів?

Ми маємо справу з підтвердженим занепадом авторитету вчителя, але здебільшого всі авторитети, пов’язані лише з виконуваною функцією в суспільстві, похитнулися, так само й авторитет духовної особи. Величезні шанси мають авторитети, що постають з особових цінностей, оскільки в усьому світі лунає благання про майстра, пошук майстра. У своїх пошуках люди, однак, часто помиляються і вибирають за вчителів звичайних ідолів, дивуючись їхнім зовнішнім рисам або успіхові, досягнутому в різних сферах. Для вчителя дуже важлива професійна компетентність, а передусім уміння налагодити контакт.

Виховання надзвичайно складне, але радість отримують ті, хто любить дітей. Прикладом тут може бути Януш Корчак, який заглибився у світ дитини, почувався в ньому, як у своєму, – у цьому полягає мистецтво. Для педагога важливе теж вправляння та поглиблення свого знання. Мистецтво виховання полягає і в одночасному поєднанні теорії та практики. Практика має підтверджувати теорію.

Згідно з Декларацією, присутність Церкви в галузі освіти особливо виявляється у католицькій школі. Чим повинна характеризуватися католицька школа?

На мою думку, важливим є високий рівень знань, але також і вільне висловлювання поглядів, не обов’язково ортодоксальних. Учні мають право говорити те, що думають. Тоді постає розмова, дискусія, пошук аргументів. Ми не можемо створювати католицькі гетто. Маємо готувати євангельську закваску і підтримувати контакт із державними школами.

Декларація використовує термін "катехизація", певним чином відходячи від визначення "наука релігії". У чому полягає суттєва відмінність між ними?

Наука релігії – це предмет, так само як релігієзнавство, з акцентом на інформуванні. Натомість катехизація має за мету пробуджувати віру, допомагати в її розвитку, у знаходженні правильного ставлення до Бога, Христа і Церкви, а також у провадженні християнського життя.

Уривок із книги "Діти Собору ставлять питання" (Dzieci Soboru zadają pytania. Pod redakcją Zbigniewa Nosowskiego. Wstęp – bp Tadeusz Pieronek. Biblioteka Więzi, Tom 89).

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/