Саме
так була підсумована відкрита богословська конференція "Другий
Ватиканський Собор: Дари Духа – Таїна Церкви – Свідчення Людини", що
відбулася у Львові 31 травня – 2 червня 2012 р. Упродовж трьох днів тривали живі
богословські виступи, роздуми та дискусії; учасники торкнулися як
"українського" виміру Собору, так і значення соборних документів у Церкві
сьогодні. Знов і знов поставало питання: чи ми сьогодні насправді усвідомили і
зреалізували спадок Vaticanum II?
Цей
захід показав, що Церква – і Вселенська Церква загалом, і помісні Католицькі
Церкви в Україні, як Латинська, так і Східні – сприймає рік 50-річчя Собору
мірою сил відповідально. Відзначення першого соборного ювілею ознаменувало
початок серії заходів, які допоможуть католикам України осмислити та зрозуміти
Собор та те, як його рішення можуть допомогти в освяченні – як особистому, так
і цілої країни та світу.
Зібрання
відкривали майже всі католицькі першоієрархи України на чолі з Апостольським
Нунцієм архієпископом Томасом Едвардом Ґалліксоном: архієпископ Львівський
Митрополит Мечислав Мокшицький, владика Мукачівський Мілан Шашік та Блаженніший
Любомир Гузар, який передав учасникам вітальне слово від Блаженнішого Святослава,
глави й отця Української Греко-Католицької Церкви, який тоді перебував із
душпастирським візитом за кордоном. Інавгураційну доповідь виголосив ще один
Високопреосвященний учасник конференції – представник Святого Престолу архієпископ
Циріл Васіль, секретар Конгрегації Східних Церков. Спеціально з цієї нагоди
владика Циріл прибув до Українського Католицького Університету (тут відбувалося
зібрання) з Ватикану.
Доповіді
учасників торкалися різних аспектів ІІ Ватиканського Собору, як душпастирських,
так і богословських. Ґрунтовно розглядався стан УГКЦ під час Собору. Адже саме Vaticanum II спонукав єпископів
українсько-візантійської традиції з-за кордону виявити Церкві та світу відкриту
рану Української Церкви, яка на той час була в підпіллі: митрополит Галицький
та архієпископ Львівський Йосип Сліпий перебував на засланні вже 18-й рік (з
перервами) і тяжко страждав у цей час. Дізнавшись про ситуацію, у справу
втрутився блаженний Йоан ХХІІІ – і за порівняно короткий час сповідник віри був
звільнений та прибув до Ватикану. Одним з українських владик, які взяли участь
у Соборі, був Кир Андрій Сапеляк – нині єпископ-емерит, який уже в старшому
віці приїхав до України з Аргентини, щоб служити тут вірним на
Дніпропетровщині. Він і виголосив доповідь-свідчення, безцінне як з історичного
погляду, так і з погляду сучасного трактування Собору.
На
конференції було три секції: богословська, екуменічно-еклезіологічна та
суспільно-історична. Богослови особливо застановлялися на тому, як реалізувати
вчення Vaticanum II у тій реальності,
у якій Церква живе сьогодні: світ змінився за 50 років, а його проблеми лише
загострилися, як це показує час. На секції були порушені питання біблійного та
догматичного характеру, які розкривали ситуацію сучасного богослов’я в Україні:
ми потребуємо глибшого та ширшого аналізу соборних документів та стратегії
реалізації їх у Церкві. Про це свідчить хоча б той факт, що учасники
богословського сектору кінець кінцем дійшли непростого питання: чому в
поколінні, яке формувалося вже після Собору, майже немає ані відомих блискучих
богословів, ані рясних плодів святості, які промовисто свідчили б про Христа
суспільству?
Підсумки
проведення конференції виявилися доволі втішними: організаторам вдалося зібрати
доповідачів з України, Росії, Словаччини та Польщі. До того ж прибули
представники різних богословських шкіл, і не лише місцевих – зокрема, торонтської
(Канада). Також у конференції взяли участь світські релігієзнавці. Підсумковий
круглий стіл відкрив перспективи для українського богослов’я на кілька років уперед:
ми маємо знову пізнати та переосмислити Собор. Адже післясоборна динамічна
відкритість Церкви на проповідь – літургійну, катехитичну, євангелізаційну – в
суспільних реаліях є не лише констатацією факту, а й закликом, скерованим до
всіх нас і кожного зокрема. Відповімо ми на нього чи лише задекларуємо
відповідь? Усе залежить знову ж таки від нас самих.
Ірина
МАКСИМЕНКО
ФОТО
Владика
Андрій Сапеляк. Фото – Студентська рада
УКУ
Архієпископ
Циріл Васіль. Фото Павла Огірка
"КВ" в
електронному форматі
Приклади випусків за 2011
р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. -
тут files.mail.ru/XVRWF6
Немає коментарів:
Дописати коментар