Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

четвер, 28 лютого 2013 р.

РОЗДІЛЯТИ ЛЮДСЬКІ ДРАМИ


Єпископ Юзеф Жичінський (1948-2011) – філософ, професор, габілітований доктор, у 1990-1997 рр. єпископ Тарнавської дієцезії; з 1997 р. був люблінським архієпископом. Автор багатьох книжок і статей у галузі філософії науки та філософії природи. Про місце й роль єпископа в Церкві з владикою Юзефом розмовляють Марек Гурський і Збігнєв Носовський.



Єпископи – це наступники апостолів. Це, певно, величезний тягар – бути наступником апостолів, "заступником і легатом Христа". Як можна його підняти?

Безсумнівно, це тягар і велика відповідальність, як у теологічному, так і в психологічному розумінні. Призначення ввело мене в інший світ, коли нові обов’язки вимагали залишатися з вірними іноді від самого ранку до пізньої ночі. Водночас ці обов’язки долучили мене до повної життя Традиції Церкви. Можна було багато чого навчитися від тих, хто був долучений до неї раніше.

Влада в Церкві – це служіння. Чи можна бути слугою, коли вас називають "Ваше Преосвященство", оточують великою – іноді, певно, удаваною – пошаною?

Ознаки євангельського служіння я вбачав би в перебуванні як серед вірних, так і серед тих, хто шукає Бога, з єпископським служінням слова, благодаті, молитви. Єпископ має розділяти людські драми, шукати євангельських відповідей на складні питання молоді, разом із ними шукати нових засобів наближення до Христа в ці складні часи культурних перемін, у які ми живемо.

Чи, будучи єпископом, ви маєте здатність правильно відповідати на всі питання?

Не варто трактувати благодать Святого Духа як невидиму парасольку, яка захищає від усіх помилок. У своєму діянні благодать співпрацює з природою. Ефективне використання цієї особливої благодаті Святого Духа, яку несе єпископство, вимагає брати до уваги наші природні чесноти й використовувати природні консультації.

Одним із центральних досягнень Собору в галузі теології єпископства вважають належне розуміння колегіальності єпископату. Чому це поняття так багато років не вживалося в Католицькій Церкві?

Колегіальність мала своїх поодиноких прихильників у всі часи, але їй бракувало реалізації та вираження, що їх вона отримала нині. Певно, наша епоха з її чутливістю до суспільного виміру стала природним середовищем для належної оцінки ідеї колегіальності.
Чим колегіальність відрізняється від демократії чи самоврядування?

По-перше, колегія єпископів з’єднана зв’язком таїнства. По-друге, голова Колегії єпископів (єпископ Рима) за постановою Господа Христа має зміцнювати своїх братів у вірі й володіє апостольською спадкоємністю, чого немає в жодній іншій структурі. По-третє, на відміну від демократії чи самоврядування, які зазвичай створюються для розв’язання прагматичних проблем певного суспільства, у діяльності Колегії єпископів чимось фундаментальним є істина віри та моральні зобов’язання, що з неї випливають.

Коли єпископ говорить від свого власного імені, а коли від імені Церкви (якої Церкви – дієцезії, краю)? Чи кожне публічне висловлювання єпископа здійснюється від імені Церкви?

Я помітив, що, коли під час наукових конференцій я висловлююся на тему певної фізичної моделі, дехто запитує, чи є це офіційною позицією Церкви. Церква не має приводу висловлюватися ex cathedra щодо кожної наукової гіпотези, книжки чи витвору мистецтва. Єпископ, виражаючи свої почуття щодо подібних речей, говорить як окремий прихильник або критик таких. Двоє єпископів можуть по-різному оцінювати одну й ту саму суспільну ситуацію, практика свідчить про це дуже красномовно, і не кожна оцінка навіть дуже важливих справ одразу виражає позицію Церкви.

Які критерії застосовують при відборі єпископів?

При оцінюванні кандидатів на єпископські призначення до уваги беруть, зокрема, інтелектуальну освіченість і особисті якості. Але йдеться не про вузький сектор, зведений до двох-трьох проблем, а про цілісне бачення Церкви, віри, відношення між надприродною і природною дійсністю. Дивляться і на інші особисті риси, як-от уміння творити спільноту, витривалість, уміння організувати й керувати. Необхідно звертати увагу і на стан здоров’я.



"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/


Немає коментарів:

Дописати коментар