Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

пʼятниця, 10 травня 2013 р.

КИРИЛО І МЕФОДІЙ: МІСІЯ ДО СЛОВ’ЯН


Святих Кирила й Мефодія, братів по крові та вірі, називають апостолами слов’ян. Про їхнє життя й апостольську місію йшлося в одній із катехиз Святішого Отця Бенедикта XVI.



Кирило народився в Солуні 826 або 827 року і був наймолодшим із сімох братів. Їхній батько Лев був імператорським службовцем. Ще дитиною Кирило вивчив слов’янську мову, а в 14 років поїхав до Константинополя, де здобував освіту в товаристві молодого імператора Михаїла ІІІ. Згодом Кирило вирішив стати духовною особою та почав виконувати обов’язки бібліотекаря в Патріархаті (при храмі Святої Софії. – Прим. ред.).
Тим часом його брат Михаїл, який народився 815 року, залишив адміністративну кар’єру в Македонії, щоб провадити чернече життя на горі Олімп у Малій Азії. Отримавши ім’я "Мефодій" (оскільки чернече ім’я мало починатися з тієї ж літери, що й ім’я, отримане при хрещенні), він став ігуменом монастиря Поліхрон.
Натхнений прикладом свого брата, Кирило вирішив покинути викладацьку роботу (він завідував кафедрою філософії в імператорській Академії – Прим. ред.) та податися на гору Олімп для молитви й медитації. Але за кілька років (приблизно 861 р.), за дорученням візантійського імператора, його вислали на місію до хазарів, що мешкали біля Азовського моря і просили про приїзд ученої людини, яка б уміла провадити діалог і з юдеями, і з сарацинами. Кирило разом із братом Мефодієм тривалий час перебували в Криму, де вивчили єврейську мову і знайшли тіло папи св. Климента І, який помер тут на засланні. Повертаючись із місійної поїздки, брати забрали з собою дорогоцінні реліквії. Щойно прибувши до Константинополя, вони мусіли вирушити до Моравії за наказом імператора Михаїла ІІІ, який отримав особливе прохання від моравського принца Ратіслава: "Відтоді як наш народ відкинув язичництво, він прийняв християнський закон. Але ми не маємо вчителя, який міг би роз’яснити нам істини віри нашою рідною мовою". Ця місія швидко здобула надзвичайний успіх. Переклавши текст Літургії слов’янською мовою, брати заслужили собі величезну популярність.
Однак це породило ворожість серед франкомовного кліру, який прибув до Моравії раніше за братів і вважав, що ця територія належить до їхньої церковної юрисдикції. Аби знайти підтримку для своєї діяльності, 867 року брати вирушають до Рима. Під час їхньої зупинки у Венеції відбулася гаряча дискусія з поборниками так званої "тримовної" єресі. Ті проголошували, що є лише три законних мови для прославлення Бога: єврейська, грецька й латина. Брати з повною сили очевидністю заперечили ці твердження. У Римі назустріч братам, які везли реліквії папи Климента, вийшла процесія на чолі з папою Адріаном ІІ. Папа розумів величезну важливість їхньої виняткової місії. Справді-бо, від середини першого тисячоліття багато слов’ян оселилися на цих територіях між двома частинами Римської імперії, Сходом та Заходом, відносини між якими були досить напружені. Папа вважав, що слов’янські народи зможуть послужити мостом і, таким чином, посприяти збереженню єдності між християнами обох частин імперії. Отже, він, не вагаючись, висилає братів до Великої Моравії, затверджуючи використання слов’янської мови в Літургії. Слов’янські книги було покладено до вівтаря Матері Божої Великої; пролунала Літургія слов’янською мовою в базиліках святого Петра, святого Андрія та святого Павла.
На жаль, у Римі Кирило відчув, що серйозно захворів. Передчуваючи наближення смерті, він запрагнув повністю присвятити себе Богу як чернець в одному з грецьких монастирів Рима (можливо, то була обитель святої Пракседи) й отримав чернече ім’я Кирило (у хрещенні він був Константином). Він наполегливо благав свого брата Мефодія, який саме у цей час отримав єпископські свячення, не полишати їхньої місії в Моравії. Кирило молився до Бога: "Господи, мій Боже… Почуй мої молитви і збережи у вірі паству, яку Ти доручив мені. Звільни їх від єресі трьох мов, збери їх усіх у єдності й даруй вибраному Тобою народові злагоду в істинній вірі та її визнанні". Він помер 14 лютого 869 року.

Бенедикт XVI

Ватикан, 17 червня 2009 р.
(Скорочений переклад "КВ")

"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/


Немає коментарів:

Дописати коментар