ЦЕРКВА ТА ЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ

Хабіб Малік, син ліванського православного інтелектуала Чарльза Маліка, в інтерв’ю Ватиканському Радіо зазначив: "Християни Ближнього Сходу стикаються з дуже серйозною дилемою". Ейфорія щодо так званої "арабської весни" з часом стає все менш переконливою. Очікування з боку християн Близького Сходу та й інших, що крах репресивних режимів мав привести до початку нової ери свободи, демократії та прав людини, на жаль, дуже перебільшені.

"Замість цього, – продовжує Малік, – перед нами стоїть реальна загроза хаосу, який може виявитися набагато гіршим за попередні недемократичні режими". Тому Малік згадує папське повчання про Близький Схід, вказуючи, що Ватикан глибоко розуміє делікатне становище християн Близького Сходу. Малік пропонує використати цей документ на високому рівні як план дій.

Про "арабську весну" існує багато думок – як про причини, що її зумовили, так і про ймовірні наслідки. Але одне можна сказати напевно: це явище виникло на перетині кількох світів, кількох світоглядів, кількох релігій. І наріжним каменем у цій усій історії є християнський світ, християнські цінності. Хоча, напевно, мало хто на це звернув увагу. Слід зазначити ще один парадокс: країни (також і Єгипет), де зараз розгортаються ці криваві ігрища в "революцію заради демократії", – це терени, де народився, жив, діяв, помер і воскрес наш Господь Ісус Христос. І саме на цих землях, базуючись на новозавітних моральних та духовних цінностях, народилася Христова Церква.

За деякими версіями, "арабська весна" має за мету досягнення свободи для всіх людей, це боротьба за справедливість і демократію. Але така мета якось не допасована до ментальності цих народів, до їхнього віровизнання. Наважимося стверджувати, що вона більше пасує власне християнському світові. Адже не є новиною, що Католицька Церква створила західну цивілізацію, з усіма її цінностями та мораллю, які намагаються втілити тамтешні еліти, не усвідомлюючи при цьому, що багато з вибраних ними цінностей були започатковані та втілені у Європі завдяки Католицькій Церкві. Йдеться про вищу освіту й благодійність, науку й мистецтво, головні засади права і моралі.

Багато з моральних традицій Заходу випливають із католицького уявлення про те, що людське життя є священним – силою того, що людина має безсмертну душу. Крім того, некатолики зазвичай із погордою ставилися до бідних, слабких та хворих. Саме тому католицька благодійність стала для західного світу новиною та мала великий вплив на формування західних цінностей. Католики викоренили дітовбивство, яке варварські племена вважали морально припустимим учинком. Хворих немовлят чоловічої статі та цілком здорових дівчаток часто просто залишали помирати. Самогубство також засуджене Церквою – власне, з огляду на сакральний вимір людського життя. Католицька Церква вважала, що перелюбом є зрада не лише дружини, а й чоловіка.

І нарешті, щодо ідеї демократії. У ХІХ ст., коли зародилися так звані демократичні рухи, папа Лев ХІІІ видав енцикліку Graves de сommuni, у якій чітко окреслив, що християнську демократію не треба втілювати в політиці, а перш за все її потрібно розуміти як благодійну християнську працю для народу. Божі заповіді стоять вище за суспільний устрій, вище за партійну боротьбу та не залежать від форми державного правління, а узгоджуються з будь-якою з них. Ще однією перевагою християнської демократії є те, що всі люди є рівні перед Богом та між собою за своєю природою, а тому щастям одних не можна жертвувати задля блага інших.

Із вищесказаного стає більш зрозумілим острах ліванського християнина щодо майбутнього близькосхідних християн та щодо усвідомлення того, наскільки по-різному сприймають слова "демократія", "свобода" тощо християни і нехристияни. Оскільки більшість населення на цих територіях сповідує іслам – то й спирається вона на свої світоглядні постулати, взяті зі своєї релігії. І хоча Бог у нас єдиний, але на Христа, Сина Божого, і на Духа Святого мусульмани не погодяться ніколи. А наслідком цього, ясна річ, буде реалізація консервативної ісламської політики, інший, цілком відмінний від нашого, підхід до сприйняття життєвих цінностей та неминуче насильство й переслідування меншин.

Ірина ОСТРОВСЬКА