Він – молодий освічений мешканець Миколаєва, зі знанням іноземних мов,
історії, культури. Разом зі своїми друзями знімає короткометражні фільми, а
також вирощує на продаж розсаду. На життя заробляє уроками іноземної мови для
дітей багатих батьків. Каже: "Я би поїхав волонтером десь у Латинську
Америку, а в рідному місті робити доброчинні справи не бачу сенсу. Безнадійно
це з нашим населенням".
Таких, як мій колишній співрозмовник, багато, і не лише у нас в Україні.
Моя подруга з Берліна, приміром, їздила годувати бездомних у Нью-Йорк. Скажемо
чесно: часто причиною волонтерства, місіонерства, благочинності "десь-там-за-океаном"
є не лише бажання допомогти страдникам, а й бажання побачити світ, відчути нові
емоції, отримати свіжі враження – такий собі доброчинний туризм. Зрештою,
це непогано: якщо разом із доброю відпусткою вдалося зробити щось добре для
інших – це просто прекрасно. Проте якщо людина керується прагненням
допомогти ближньому, вона знаходить цього ближнього поруч, а не їде за тридев’ять
земель. Християни покликані нести добру звістку межи люди. Від Месії ми
отримали місію, і ця місія є справою нашого щоденного буття "тут-і-тепер",
незалежно від того, де ми перебуваємо – десь у горах Перу чи у своїй
рідній Яблунівці.
Отці ІІ Ватиканського Собору з цього приводу ухвалили особливий
документ – "Декрет про місійну діяльність Церкви", у якому було
наголошено: "А те, що було колись проповідуване Господом, чи що
здійснилося в Ньому на спасіння людського роду, слід проповідувати і засівати
аж до краю землі, почавши від Єрусалиму; щоб те, що було колись вчинене на
спасіння всіх, знайшло з часом своє здійснення в усіх".
Звісно, без Божого Провидіння і Господньої допомоги нічого не може статися.
Бо саме Господь Бог наділяє віруючих так званим місійним духом, яким був
наділений сам Ісус Христос. Перших дванадцятьох місіонерів обрав і покликав за
собою сам Господь, і наділив їх Духом Святим, і наказав поширювати Його серед
людей, зміцнюючи таким чином Церкву Христову. Місія, що продовжується і
розгортається в історії, – це та сама місія Христа, що її Петро отримав
від Сина Божого.
Місійна діяльність є різна, але ця різниця походить не від різної природи
місіонерства (природа є така сама – Дух Святий, який був переданий від
Отця через Сина); різницю становлять обставини, у яких місіонерська діяльність
має здійснюватися. Отці Собору вказують на те, "що ці обставини
залежать від Церкви, але й від народів, громад, або й людей, до яких місія направлена". Місіонерство може мати
різний вигляд, втілюватися у різноманітних речах – від допомоги
безхатченкам до надання притулку неповнолітнім матерям чи заснування
університетів. Проте мета різнобічної місіонерської діяльності лише одна – це "голошення
Доброї Новини і насаджування Церкви серед народів і громад, де вона ще не
закорінена". Попри тисячолітню історію християнства на наших
теренах, чи можемо ми впевнено сказати, що живемо на землі, де християнство справді
проросло щедрими плодами і закоренилося в усіх людях?..
Звісно, потрібно зважати на обставини: підходи до місіонерства серед
язичників і серед тих, хто вже був охрещений, відрізняються; проте суть
залишається незмінною, бо керується Святим Духом. Отці Собору в цьому документі
не раз підкреслили, що "місійна
діяльність здійснюється з Волі Бога і керована Ним, заради допомоги людству
увірувати у Добру Новину і спастися".
Сьогодні ми досить рідко звертаємося до такого поняття, як Божа слава, а
автори Декрету говорять про те, що саме через місійну діяльність приходить
повна Божа слава, "коли люди свідомо у всю повноту сприймають Його
діло, яке Він вивершив у Христі".
Місійна діяльність не є чимось надзвичайним і надприродним: вона цілком
вписується у людську природу, і, зрештою, вона є однією зі складових Божого
задуму щодо людини. Христос є початком і зразком оновленого людства, покликаного
жити заповідями Божими. Саме від Христа походить ідея братерства, миру і
справедливості, й місійна діяльність, яка має здійснюватися щодня і по всій
землі, є шансом людства на досягнення цієї братньої любові. Цього потребують
люди по всій землі: і в Перу, і в Миколаєві, і в Берліні, і в Нью-Йорку. Ми всі
перебуваємо на місії щодня, хоч би де ми були. Пам’ятаймо ж про це і сьогодні, "тут-і-тепер",
і завтра, і завжди.
Тетяна ДЗЯДЕВИЧ
"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків
за 2011 р. - тут files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012
р. - тут files.mail.ru/XVRWF6
При
передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/
Немає коментарів:
Дописати коментар