МІСІЯ НА ЩОДЕНЬ

Він – молодий освічений мешканець Миколаєва, зі знанням іноземних мов, історії, культури. Разом зі своїми друзями знімає короткометражні фільми, а також вирощує на продаж розсаду. На життя заробляє уроками іноземної мови для дітей багатих батьків. Каже: "Я би поїхав волонтером десь у Латинську Америку, а в рідному місті робити доброчинні справи не бачу сенсу. Безнадійно це з нашим населенням".

Таких, як мій колишній співрозмовник, багато, і не лише у нас в Україні. Моя подруга з Берліна, приміром, їздила годувати бездомних у Нью-Йорк. Скажемо чесно: часто причиною волонтерства, місіонерства, благочинності "десь-там-за-океаном" є не лише бажання допомогти страдникам, а й бажання побачити світ, відчути нові емоції, отримати свіжі враження – такий собі доброчинний туризм. Зрештою, це непогано: якщо разом із доброю відпусткою вдалося зробити щось добре для інших – це просто прекрасно. Проте якщо людина керується прагненням допомогти ближньому, вона знаходить цього ближнього поруч, а не їде за тридев’ять земель. Християни покликані нести добру звістку межи люди. Від Месії ми отримали місію, і ця місія є справою нашого щоденного буття "тут-і-тепер", незалежно від того, де ми перебуваємо – десь у горах Перу чи у своїй рідній Яблунівці.

Отці ІІ Ватиканського Собору з цього приводу ухвалили особливий документ – "Декрет про місійну діяльність Церкви", у якому було наголошено: "А те, що було колись проповідуване Господом, чи що здійснилося в Ньому на спасіння людського роду, слід проповідувати і засівати аж до краю землі, почавши від Єрусалиму; щоб те, що було колись вчинене на спасіння всіх, знайшло з часом своє здійснення в усіх".

Звісно, без Божого Провидіння і Господньої допомоги нічого не може статися. Бо саме Господь Бог наділяє віруючих так званим місійним духом, яким був наділений сам Ісус Христос. Перших дванадцятьох місіонерів обрав і покликав за собою сам Господь, і наділив їх Духом Святим, і наказав поширювати Його серед людей, зміцнюючи таким чином Церкву Христову. Місія, що продовжується і розгортається в історії, – це та сама місія Христа, що її Петро отримав від Сина Божого.

Місійна діяльність є різна, але ця різниця походить не від різної природи місіонерства (природа є така сама – Дух Святий, який був переданий від Отця через Сина); різницю становлять обставини, у яких місіонерська діяльність має здійснюватися. Отці Собору вказують на те, "що ці обставини залежать від Церкви, але й від народів, громад, або й людей, до яких місія направлена". Місіонерство може мати різний вигляд, втілюватися у різноманітних речах – від допомоги безхатченкам до надання притулку неповнолітнім матерям чи заснування університетів. Проте мета різнобічної місіонерської діяльності лише одна – це "голошення Доброї Новини і насаджування Церкви серед народів і громад, де вона ще не закорінена". Попри тисячолітню історію християнства на наших теренах, чи можемо ми впевнено сказати, що живемо на землі, де християнство справді проросло щедрими плодами і закоренилося в усіх людях?..

Звісно, потрібно зважати на обставини: підходи до місіонерства серед язичників і серед тих, хто вже був охрещений, відрізняються; проте суть залишається незмінною, бо керується Святим Духом. Отці Собору в цьому документі не раз підкреслили, що "місійна діяльність здійснюється з Волі Бога і керована Ним, заради допомоги людству увірувати у Добру Новину і спастися".

Сьогодні ми досить рідко звертаємося до такого поняття, як Божа слава, а автори Декрету говорять про те, що саме через місійну діяльність приходить повна Божа слава, "коли люди свідомо у всю повноту сприймають Його діло, яке Він вивершив у Христі".

Місійна діяльність не є чимось надзвичайним і надприродним: вона цілком вписується у людську природу, і, зрештою, вона є однією зі складових Божого задуму щодо людини. Христос є початком і зразком оновленого людства, покликаного жити заповідями Божими. Саме від Христа походить ідея братерства, миру і справедливості, й місійна діяльність, яка має здійснюватися щодня і по всій землі, є шансом людства на досягнення цієї братньої любові. Цього потребують люди по всій землі: і в Перу, і в Миколаєві, і в Берліні, і в Нью-Йорку. Ми всі перебуваємо на місії щодня, хоч би де ми були. Пам’ятаймо ж про це і сьогодні, "тут-і-тепер", і завтра, і завжди.

Тетяна ДЗЯДЕВИЧ

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/