Вас вітає "КВ"!

Слава Ісусу Христу!
Ви завітали на блог (інтернет-щоденник) двотижневика "Католицький Вісник". Тут відображаються найцікавіші публікації з наших архівних випусків.
Якщо ви хочете ознайомитися з оригіналом - свіжим "КВ"-2015 (безкоштовно!), або передплатити видання, напишіть на katol.visnyk@gmail.com або заповніть форму ліворуч.

Звертаємо Вашу увагу: передрук матеріалів вітається за умови активного гіперпосилання на джерело.

Цікавого перегляду!

понеділок, 13 травня 2013 р.

СОБОР: ЗАПРОШЕННЯ ДО ВІРИ


Сьогодні в рубриці "Діти Собору" пропонуємо ознайомитися з поглядом на місії о. Альфонса Сковронека (на фото вгорі) – професора й доктора теології, який тривалий час викладав в Академії католицької теології у Варшаві, зокрема завідував кафедрою екуменічної теології. З ним розмовляють Тереза Терчинська і Томаш Віщицький.




Чим є місія?

Передусім це спроба пошуку, розуміння і пізнання спасительного наміру Бога у світі – разом із його народами, культурами, релігіями. Місія – здійснення Божого плану в історії. Вона сягне свого кінця лише разом із другим пришестям Господа. Церква-прочанка – місійна за своєю природою. Напрямок місії визначає сьогоднішній світ, у якому панує страх, насильство, переслідування, конфлікти, війни, навіть міжрелігійні та міжконфесійні збройні сутички. Усюди, де спостерігаються такі явища, де бракує благ, що їх приніс нам Месія, – там відкривається поле діяльності для місії.

Як співвідносяться такі біблійні категорії, як "місія" і "євангелізація"?

Місія Церкви полягає у виході з самої себе у світ. У цьому процесі Церква долає географічні, культурні, релігійні, ідеологічні кордони. Євангелізація, як головний елемент місії, означає проголошення спасіння в Христі всім, хто не вірує, передавання їм відпущення гріхів, заклик людей до покаяння і віри в Христа. Євангелізація означає рятування людей – не лише їхніх душ (як нам часто здається), а осіб у контексті їхніх стосунків з іншими, а також усього середовища, у якому вони живуть.
Євангелізація – це не форма релігійної пропаганди, не може вона мати на меті й кількісного зростання Церкви. Євангелізація – це радше запрошення, пропозиція віри, адресована до нескінченно розмаїтої, колоритної маси одержувачів. У зустрічі з множинністю рас, культур і цивілізацій послання віри не можна подавати у формі монологу; воно має стати щирим діалогом. Тільки тоді з’явиться шанс прийняття й укорінення Євангелія в суспільстві з плюралістичним світоглядом. А провадити діалог – це, по суті, не що інше, як допомагати іншій людині нести її тягар.

Ви сказали, що євангелізація – центр місії. Які ще її елементи можна назвати?

Християнське свідчення, передання Євангелія, громадження народу Божого і побудова християнської спільноти. Треба наголосити, що без справжнього свідчення християнської любові всі місійні починання втрачають свій смисл. Самого свідчення, однак, замало. Його має супроводжувати слово.

Тут образ місіонера постає геть інакше, ніж у стереотипі вчителя, який усе знає і володіє істиною.

Місіонер, як партнер діалогу, має позбутися будь-якого відчуття вищості. Перед сповідником іншої релігії він виступає радше як людина вбога. Я ризикнув би ствердити, що місіонер має дати зрозуміти своєму брату: приходжу до тебе як шукач. Ми разом шукаємо, жебраємо, йдемо одним шляхом, щоби спільно дійти до єдиного джерела істини.

У зв’язку з місіями говорять про інкультурацію – входження Церкви в культуру, у розмаїття культур. У чому вона полягає і як далеко може сягнути?

За словами Пія ХІІ, прийняття Євангелія не знищує і не усуває нічого з тих цінностей, що їх різні народи мають у сфері блага, краси і шляхетності. Місіонерів можна запитати: чи готові вони вийти назустріч новим для себе культурам? Із яким багажем – освіти, підготовки чи упереджень – вони вирушають на місію? Чи спроможні активно здійснити інкультурацію? З іншого боку, не можна доходити до релятивізації віри (показувати її як відносну, не необхідну). Треба уникати й небезпеки синкретизму – створення якоїсь надрелігії.

Собор говорить не про "місії", як казали раніше, а про "місію". Чи ця зміна доцільна і як треба її розуміти?

По суті, існує лише одна місія – показувати людям спасіння. Мова про "місії" ніби розбавляє її зміст. Множину Декрет вживає там, де йдеться про конкретні прояви місії, місійну діяльність Церкви. Так само, як називання всіх католиків місіонерами не суперечить існуванню специфічного покликання місіонера, який присвячує цьому все життя.


Уривок із книжки "Діти Собору ставлять питання" (Dzieci Soboru zadają pytania // Pod redakcją Zbigniewa Nosowskiego. Wstęp – bp Tadeusz Pieronek. – Biblioteka Więzi, Tom 89). Скорочений переклад "КВ"

"КВ" в електронному форматі
Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6
І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/

Немає коментарів:

Дописати коментар