КРУТИЙ ПОВОРОТ

Моя дорога до Бога була дуже складна. Батьки – невіруючі, шкільне виховання того часу – атеїстичне. Але СРСР розпався, і все стало змінюватися, усі заговорили про духовність. Люди, спраглі Бога, цікавилися будь-чим, що виходило за межі матеріального.

Отак і я почала цікавитися астрологією та йогою. Відтак увійшла до секти, філософія якої поєднала чи не всі релігії світу. Мої погляди здавалися мені самій дуже сучасними та універсальними. За допомогою окультизму, йоги, різних "духовних" та фізичних вправ я, як думала, крокувала до досконалості, щоби ставати "богом".

Не знаю, чим би це закінчилося, якби не випадок із близькою мені людиною, яку секта довела до критичної ситуації. Від смерті цю людину врятував римо-католицький священик… Так я почала ходити до католицького храму і, хоч нічого не розуміла, перебувала при Ісусі. Я вірила, що Він має силу впорядкувати моє внутрішнє єство.

У моїй дорозі до Бога дуже допомогла катехизація, яку в нашій парафії проводила одна спільнота. Власне тоді я відчула покликання йти за Ісусом Христом. Там також зрозуміла сенс Євхаристії, навчилася роздумувати над Словом Божим, набула досвіду перебування у християнській спільноті, – досвіду тепла й особливої любові Бога, яку раніше не могла пізнати. Адже секта сприймала так званий "Абсолют" холодним, абстрактним і далеким…

Із Конгрегацією сестер-помічниць душам у чистилищі я познайомилася на зустрічах молоді. Одна з сестер-помічниць працювала в нашій парафії катехиткою. Мені подобалася їхня прихованість посеред світу, але себе серед них я не бачила, адже з дитинства мріяла про сімейне життя: хотіла мати багатьох дітей, збирала літературу про виховання. Про вступ до монастиря думала моя сестра, спокійна та зважена дівчина. А от я мала цілком інакший темперамент.

Якось ми розмовляли з сестрою про покликання, і я раптом заявила: "Побачиш, усе буде навпаки!" Навіть сама здивувалася цим словам, що вирвалися мимохіть. Пізніше духовний керівник порекомендував мені ближче познайомитися з сестрами-помічницями – і для цього з’явилася нагода. Я отримала від нашої катехитки запрошення на складання нею вічних монаших обітів. Рішення їхати прийшло останньої миті. Усім (і собі) я твердила, що їду лише подивитися, як сестри живуть, і відразу повернуся – але в серці відчувала, що буде інакше. Узяла з собою стільки речей, ніби насправді збиралася там залишитися.

Святу Месу, під час якої сестра складала вічні обіти, очолив єпископ. Саме через нього Господь "переконав" мене, що я маю вступити до цієї Конгрегації. За кілька років я вже сама обіцяла Ісусові любов і цілковите віддання навіки – і навіть той самий єпископ очолював Месу.

Хочу ще підкреслити роль Діви Марії в моєму житті. Вона допомогла мені у виборі життєвого шляху і завжди йде поруч зі мною, з любов’ю провадячи до свого любого Сина. Разом із Нею я сьогодні можу сказати: "Велике бо вчинив мені Всемогутній…"

Сестра Ніна

"КВ" в електронному форматі

Приклади випусків за 2011 р. - тут  files.mail.ru/8PPUP6

І півріччя 2012 р. - тут files.mail.ru/XVRWF6

При передрукуванні обов'язкове активне гіперпосилання на http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/