НЕЗВИЧАЙНІ РЕКОЛЕКЦІЇ

Необхідність термінової поїздки в інше місто заскочила зненацька. Я дивилась у блокнот – на всі справи часу не вистачить. Щось треба скасувати. Реколекції. Їхній план цього разу дуже насичений, тут і Хресна дорога, й адорації, і Розарій із роздумами, і Служби Божі, і конференції, і робота в групах. Вирішила: приєднаюсь до учасників пізніше, а зараз – швидко до магазину, розташованого на іншому кінці міста.

Сіла в тролейбус, зібралася помолитися Розарій дорогою, проте ледь встигла промовити першу таємницю, як помітила, що тролейбус їде не туди, куди я хочу. Дивним чином сіла не на той маршрут, такого зі мною не трапляється майже ніколи… Отже, вирішила їхати не туди, куди хотіла, а куди треба – адже цей номер їде повз нашу церкву. І не пошкодувала!

Цього разу для проведення реколекцій до нашої парафії святого Йосипа в Кременчуці (на фото вгорі) приїхали отець Сворад Дуда ОР (Закарпаття, Мукачеве-Кольчино) та Марта Ухальова, директор Інституту Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії в Кошицях (Словаччина). З ними прибули органістка й перекладачка Віолета Уста і сестра-домініканка Лідія (Мукачеве).

З надзвичайним піднесенням у ці дні звучали гімни, псалми, молитви Вечірні та Розарій з Дівою Марією. Проповіді й конференції були присвячені значенню молитви Розарію. Йшлося і про чудесну силу цієї молитви, і про Фатімські пророцтва, і про постання нових молитовних спільнот… Кожен учасник реколекцій одержав гарну вервичку та книжку з розповіддю про Марійський рух священиків і, найголовніше, з посланнями Матері Божої, переданими через о. Стефано Гоббі – "Священикам, улюбленим синам Діви Марії".

Мабуть, серед тих, хто збирався протягом трьох днів у храмі, байдужих не було. Одна дівчина, якій доручили прочитати послання Пресвятої Богородиці, ледве дочитала його до кінця: вона не могла втриматися від сліз. Знаменно, що все це відбувалося в річницю останнього об’явлення Богородиці у Фатімі.

Під час зустрічей у групах усі активно обговорювали і нову інформацію, і парафіяльне життя. Адже молитовна група Живого Розарію з’явилася в нашій парафії кілька років тому, коли ще й монастиря з каплицею не було, а Меси відправлялися на приватних квартирах. Більшість парафіян прийшли до Розарію вже в дорослому віці, лише одиниці знали його змалечку. Тривала розмова і про родинну та особисту молитву, про те, що кожен може зробити для інших, про спроби євангелізації близьких, колег по роботі й безпритульних, які регулярно збираються тут на безкоштовні обіди. Хвилювало присутніх і те, що й досі на Полтавщині католиків часто-густо сприймають як сектантів, далеких від християнства. Люди згадували й про маленькі чудеса, пов’язані з Розарієм, наприклад, як за короткий термін вдавалося зробити дуже багато – щоб залишився час на молитву. Для когось ця молитва – шлях до упокорення, для когось – допомога під час конфліктів, засіб примирення.

Такі зустрічі дуже часто дають нам змогу зробити нові, досі невідомі релігійні відкриття, пережити духовне відновлення, а іноді навіть і змінити дещо у своєму світогляді. Цього разу для багатьох вони стали саме такими – незвичайними. Та хіба бувають інші, "звичайні" реколекції? Тому ми, їхні учасники, дуже вдячні нашому настоятелю, отцю Миколі Орачу OFMСonv, за те, що запросив до нас таких чудесних місіонерів-проповідників. А я особисто вдячна ще й Божому Провидінню, яке так вчасно примусило мене сісти не в той тролейбус.

Наталя ЛАПІНА